11 листопада 2015, 22:41

Почему Ярош потерял контроль над ''Правым сектором''

Как мы знаем, Дмитрий Ярош объяснил сложение полномочий руководителя национально-освободительного движения "Правый сектор" разногласиями с некоторыми представителями руководящего состава ПС, а, значит, невозможностью полностью контролировать происходящее внутри и вокруг движения.

Такой поворот был неизбежен. Но не потому, что Ярош, получив ранение, вынужден был доверить некоторые направления управления движением своим единомышленникам, которые имели и имеют свой взгляд на развертывание националистического движения. Это следствие, а не причина.

Рано или поздно, частичная потеря контроля и разногласия внутри были неизбежными. В силу причин, системного характера. Выбор, который должен был сделать "Правый сектор", сводился к следующим позициям: институциональная/неинституциональная сфера деятельности; политика/ВСУ. Совмещать эти направления невозможно. Думаю, Ярош прекрасно понимал, что участие в системной политике, в том числе на уровне политической силы и депутатского мандата, всегда связано с элитами и договоренностями. Национально-освободительная деятельность – это в каком-то смысле всегда антиправовой вид деятельности, связанный с бесконтрольностью, лидер здесь – всегда впереди своей паствы. Фракции же и депутатские группы в ВР вынуждены в той или иной мере считаться с существующими политическими правилами, иначе – они выпадают из системы. Пример "Свободы" времен Януковича до Мйдана наглядно это продемонстрировал. Любой парламентский оппозиционер всегда являлся частью переговорного процесса между властью и оппозицией. Рано или поздно, "радикалы", попадая во власть, превращаются в "бюджетников". В этом смысле партийная и национально-освободительная деятельность по способам, ресурсам, энергетике – сложно совместимы. Для себя лично Ярош, скорее всего, сделал выбор, оставаясь, как он сказал, "националистом, государственником и революционером". А вот в какую сторону будет двигаться "Правый сектор" – вопрос.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...

Про заяву Сікорського щодо Криму

Маю на увазі слова міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо такого варіанту по Криму: мандат ООН на 20 років і тоді референдум...

Чи можна "заморозити" війну без руху до сталого миру

По суті, Олаф Щольц пропонує (маю на увазі його пропозиції, про які пише La Repubblika) варіант замороження війни. Мабуть, виходячи із того, що за умов крайніх позицій сторін можливо говорити про варіанти зменшення активності – і бажано не за рахунок країни, на яку здійснено напад, а за рахунок країни, яка цей напад здійснила...