11 листопада 2015, 21:41

Почему Ярош потерял контроль над ''Правым сектором''

Как мы знаем, Дмитрий Ярош объяснил сложение полномочий руководителя национально-освободительного движения "Правый сектор" разногласиями с некоторыми представителями руководящего состава ПС, а, значит, невозможностью полностью контролировать происходящее внутри и вокруг движения.

Такой поворот был неизбежен. Но не потому, что Ярош, получив ранение, вынужден был доверить некоторые направления управления движением своим единомышленникам, которые имели и имеют свой взгляд на развертывание националистического движения. Это следствие, а не причина.

Рано или поздно, частичная потеря контроля и разногласия внутри были неизбежными. В силу причин, системного характера. Выбор, который должен был сделать "Правый сектор", сводился к следующим позициям: институциональная/неинституциональная сфера деятельности; политика/ВСУ. Совмещать эти направления невозможно. Думаю, Ярош прекрасно понимал, что участие в системной политике, в том числе на уровне политической силы и депутатского мандата, всегда связано с элитами и договоренностями. Национально-освободительная деятельность – это в каком-то смысле всегда антиправовой вид деятельности, связанный с бесконтрольностью, лидер здесь – всегда впереди своей паствы. Фракции же и депутатские группы в ВР вынуждены в той или иной мере считаться с существующими политическими правилами, иначе – они выпадают из системы. Пример "Свободы" времен Януковича до Мйдана наглядно это продемонстрировал. Любой парламентский оппозиционер всегда являлся частью переговорного процесса между властью и оппозицией. Рано или поздно, "радикалы", попадая во власть, превращаются в "бюджетников". В этом смысле партийная и национально-освободительная деятельность по способам, ресурсам, энергетике – сложно совместимы. Для себя лично Ярош, скорее всего, сделал выбор, оставаясь, как он сказал, "националистом, государственником и революционером". А вот в какую сторону будет двигаться "Правый сектор" – вопрос.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Російська заздрість Україні

Не можна не відзначити "падучу", з якою російські функціонери, пропагандисти та інша шваль обговорюють кадрові зміни в силовому блоці України...

З "духом Анкориджу" Кремль хотів навʼязати принцип "зникаючого кота", коли злочини є, а злочинця нема

Марко Рубіо у Манілі, де проходив саміт АСЕАН і де відбулась коротка зустріч із Сергієм Лавровим, вчергове заявив про відхід у минуле "духу Анкориджу"...

Новий етап бродіння російського ''дідька''

В РФ у своїй гібридності хотіли дійти аж до перебирання бетонної крихти Берлінської стіни (маю на увазі порівняно нещодавню заяву Мєдвєдєва про незаконність об'єднання ФРН і НДР як один із параметрів націленості на західні альянси), а доходять у своїй "СВО" до знесення старанно вибудовуваних вертикаллю та пропагандою стін "Потьомкінських дєрєвень" російського буття...

"Комплекс меншовартості" Росії

Бог ти мій, яка ж закомплексованість. Ми все думали, що це Україна страждає на "комплекс меншовартості", а виявилося, що це комплекс самої Росії...

Олухи царя небесного, або Три сценарії від росіян

Петербурзький міжнародний економічний форум, втім, як і вся РФ, докотилися до того, що Малофєєв і Дугін представили доповідь про майбутнє Росії...

Елементи європейського пробудження

Все ж, війна як у тому числі обвал світопорядку та правил регулювання, змушує ті країни та альянси, які ближче всього відчувають загрози, шукати адекватні відповіді на існуючі виклики...