11 листопада 2015, 22:41

Почему Ярош потерял контроль над ''Правым сектором''

Как мы знаем, Дмитрий Ярош объяснил сложение полномочий руководителя национально-освободительного движения "Правый сектор" разногласиями с некоторыми представителями руководящего состава ПС, а, значит, невозможностью полностью контролировать происходящее внутри и вокруг движения.

Такой поворот был неизбежен. Но не потому, что Ярош, получив ранение, вынужден был доверить некоторые направления управления движением своим единомышленникам, которые имели и имеют свой взгляд на развертывание националистического движения. Это следствие, а не причина.

Рано или поздно, частичная потеря контроля и разногласия внутри были неизбежными. В силу причин, системного характера. Выбор, который должен был сделать "Правый сектор", сводился к следующим позициям: институциональная/неинституциональная сфера деятельности; политика/ВСУ. Совмещать эти направления невозможно. Думаю, Ярош прекрасно понимал, что участие в системной политике, в том числе на уровне политической силы и депутатского мандата, всегда связано с элитами и договоренностями. Национально-освободительная деятельность – это в каком-то смысле всегда антиправовой вид деятельности, связанный с бесконтрольностью, лидер здесь – всегда впереди своей паствы. Фракции же и депутатские группы в ВР вынуждены в той или иной мере считаться с существующими политическими правилами, иначе – они выпадают из системы. Пример "Свободы" времен Януковича до Мйдана наглядно это продемонстрировал. Любой парламентский оппозиционер всегда являлся частью переговорного процесса между властью и оппозицией. Рано или поздно, "радикалы", попадая во власть, превращаются в "бюджетников". В этом смысле партийная и национально-освободительная деятельность по способам, ресурсам, энергетике – сложно совместимы. Для себя лично Ярош, скорее всего, сделал выбор, оставаясь, как он сказал, "националистом, государственником и революционером". А вот в какую сторону будет двигаться "Правый сектор" – вопрос.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...