11 листопада 2015, 22:41

Почему Ярош потерял контроль над ''Правым сектором''

Как мы знаем, Дмитрий Ярош объяснил сложение полномочий руководителя национально-освободительного движения "Правый сектор" разногласиями с некоторыми представителями руководящего состава ПС, а, значит, невозможностью полностью контролировать происходящее внутри и вокруг движения.

Такой поворот был неизбежен. Но не потому, что Ярош, получив ранение, вынужден был доверить некоторые направления управления движением своим единомышленникам, которые имели и имеют свой взгляд на развертывание националистического движения. Это следствие, а не причина.

Рано или поздно, частичная потеря контроля и разногласия внутри были неизбежными. В силу причин, системного характера. Выбор, который должен был сделать "Правый сектор", сводился к следующим позициям: институциональная/неинституциональная сфера деятельности; политика/ВСУ. Совмещать эти направления невозможно. Думаю, Ярош прекрасно понимал, что участие в системной политике, в том числе на уровне политической силы и депутатского мандата, всегда связано с элитами и договоренностями. Национально-освободительная деятельность – это в каком-то смысле всегда антиправовой вид деятельности, связанный с бесконтрольностью, лидер здесь – всегда впереди своей паствы. Фракции же и депутатские группы в ВР вынуждены в той или иной мере считаться с существующими политическими правилами, иначе – они выпадают из системы. Пример "Свободы" времен Януковича до Мйдана наглядно это продемонстрировал. Любой парламентский оппозиционер всегда являлся частью переговорного процесса между властью и оппозицией. Рано или поздно, "радикалы", попадая во власть, превращаются в "бюджетников". В этом смысле партийная и национально-освободительная деятельность по способам, ресурсам, энергетике – сложно совместимы. Для себя лично Ярош, скорее всего, сделал выбор, оставаясь, как он сказал, "националистом, государственником и революционером". А вот в какую сторону будет двигаться "Правый сектор" – вопрос.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Ялта-2

Уже зараз, на стадії обговорення гарантій безпеки для України, можна констатувати нові реалії. Якщо усі ці понад 30 років з моменту розвалу Радянського Союзу, фактично до повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році, саме Росія сприймалась Заходом як гарант від хаосу на пострадянському просторі, то зараз усе навпаки...

Від "Sinews of War" до "Sinews of Peace"

Відновлення військових постачань Україні, а також перспектива запровадження нових санкцій проти РФ та її партнерів, поза сумнівом, виводить Кремль зі звичної рівноваги...

Поворотний момент Заходу, який не відчуває РФ

Тут Дмітрій Мєдвєдєв знову пустився берегів. Взявся розмірковувати про американських "дідуль" (Владімір Путін свого часу вважав дотепними жарти про "бабуль")...

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...