13 січня 2016, 00:17

Почему украинские элиты повторяют ошибки

У Платона есть миф о воине Эре (Ире). О нем повествует Сократ в заключительной части "Государства". Воин Эр был найден на поле битвы и ошибочно доставлен в царство мертвых. Оказалось, что он просто ранен и находился в бессознательном состоянии. В итоге, Эр стал свидетелем воспроизводства старых проблем уже в новой судьбе человека и, стал своебразным посланцем в царство живых, поведав об этом опыте. Он видел богинь-дочерей Необходимости – Лахесис (судьба), Клото (пряха), Атропос (неотвратимость), которые сопровождали процесс вначале выбора через жребий жизни после перерождения (кем кто будет в следующей жизни; по идее, новая жизнь должна привести к совершенствованию души), затем выбора гения (как исполнителя выбранной судьбы), ну и дальше зыбытья всего того, что было до новой жизни. Эр отмечает, что выбор совершался применительно к привычкам/комплексам/травмам из прежней жизни. Скажем, душа Орфея избрала жизнь лебедя, по ненависти к женскому полу (приняв смерть от женщин, душа, некогда принадлежавшая Орфею, не хотела, чтобы ее родила женщина). И так далее. И только душа Одиссея сделала несвойственный выбор – жизнь простого обывателя.

Это я к тому, что человек, имея второй, третий и т.д. шансы/возможности, зачастую воспроизводит те же ошибки – как свои, так и чужие. Вот, скажем, украинские политики бесконечно воспроизводят один и тот же набор проблем. А все потому, что не излекаются уроки из опыта побед и поражений. В каком-то смысле это коллективное политическое бессознательное. Политики не могут выйти из той психологической структуры, где старые практики в принципе невозможны. И политики, и еще больше олигархи, по-прежнему находятся в состоянии транзита – имея двойные гражданства, счета в офшорах, политические проекты, они используют собственную страну в качестве ресурса, психологически находясь в состоянии транзита, от Украины как постсоветской страны к будущему, не всегда связанному с Украиной.

А ведь понятно, что так, как раньше, уже не будет/не может так быть. И кто первым это осознает/предложит новые правила, тот и выиграет. В смысле, что масштаб личности будет соответствовать масштабу задач. А сама личность будет претендовать не на природную (с точки зрения теории Дарвина), а историческую роль.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Ялта-2

Уже зараз, на стадії обговорення гарантій безпеки для України, можна констатувати нові реалії. Якщо усі ці понад 30 років з моменту розвалу Радянського Союзу, фактично до повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році, саме Росія сприймалась Заходом як гарант від хаосу на пострадянському просторі, то зараз усе навпаки...

Від "Sinews of War" до "Sinews of Peace"

Відновлення військових постачань Україні, а також перспектива запровадження нових санкцій проти РФ та її партнерів, поза сумнівом, виводить Кремль зі звичної рівноваги...

Поворотний момент Заходу, який не відчуває РФ

Тут Дмітрій Мєдвєдєв знову пустився берегів. Взявся розмірковувати про американських "дідуль" (Владімір Путін свого часу вважав дотепними жарти про "бабуль")...

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...