4 квітня 2016, 18:40

Несколько непопулярных позиций на тему оффшорного скандала

1.До прихода на президентский пост Петр Порошенко имел 25-летний опыт бизнес-деятельности. Он – легальный миллиардер с длительной историей декларирования собственных средств.

2. В приведенных в расследовании утверждениях нет ничего незаконного и уголовного, это осознают и авторы самого расследования, поэтому уже украинские исследователи, чтобы вызвать ажиотаж, добавили эмоциональной окраски, апеллируя к Иловайску.

3. Обнародованные примеры создания нескольких компаний с иностранной юрисдикцией свидетельствуют, наоборот, о намерении президента избавиться от активов или передать их в независимое управление и, вопреки утверждениям авторов, blind trust был создан. Регистрация компаний была шагом для организации траста в соответствии с требованиями мировой компании, которая должна была взять его в управление.

4. Движения денег по названным в расследовании компаниях не было, поэтому безосновательными являются обвинения о якобы не уплаченных налогах.

5. Вполне рационально, что службы президента не комментируют ситуацию, потому что президент лично не совершал никаких операций, указанных в расследовании, и не ставил подписей. Управлением активами Порошенко занимаются юридические компании, нанятые по договору, и самостоятельные в оперативном принятии решений. Юридические компании, кстати, действовали в соответствии с законами Украины, законами европейских стран, международным частным правом.

Другое дело, что легальность процедуры не снимает проблемы сращивания политики и бизнеса, которая есть на разных уровнях политической системы Украины. Да и понятие "национальный капитал" тоже, думаю, требует уточнения. Национальный – не значит исключительно происхождение капитала, гражданство собственников, а, прежде всего, в какой стране платятся налоги, и это касается всех представителей крупного бизнеса, формально украинского. И в этом смысле требования и внимание к Порошенко как к президенту – первейшие. Но то, как обсуждается оффшорный скандал, особенно привязка к Иловайску, носит характер именно скандала, а не проблемы.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...