14 квітня 2016, 19:26

Конец эпохи ''зрад і перемог''

Парламентско-правительственный кризис закончился избранием нового Кабмина, годичным иммунитетом правительства и проигрышем партий, сделавших ставку на досрочные выборы уже в ближайшей перспективе.

А это означает, что не только две фракции коалиции – БПП и НФ, а также примкнувшие к ним депутатские группы, будут нести ответственность за те или иные действия. Но и оппозиционные фракции – за бездействие тоже. В том смысле, что продержаться на одном только популизме целый год сложно.

И в этом есть свои позитивы. Возможно, у нас закончится деструктивная практика объяснения задач/вызовов логикой "зрад і перемог", то есть упрощенным пониманием процессов. Власть возьмет ответственность за реформаторский процесс (рискуя как прирастить, так и потерять рейтинг). А оппозиция – отойдет от практики фэйковых задач и популистского способа обсуждения проблем, и перейдет к конструктивной критике и предложению реальных альтернатив (если таковые есть) по тем или иным направлениям. Это должно произойти просто потому, что власть не может бесконечно заменять результат процессом. Как и оппозиция, самая разная, сделавшая ставку на спекулирование на существующих проблемах (от социально-экономических до Донбасса), в условиях отдаленной перспективы досрочных выборов и по мере разрешения этих проблем, вынуждена будет усложнять свою риторику.

Стратегически (неоднократно об этом писала) Украина все делает верно. Качество и темп преобразований зависят от того, как политики воспользуются отсроченной песрпективой досрочных выборов, и насколько активной и дальше будет роль гражданского общества.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...