6 серпня 2016, 03:36

О разновидностях ''гибрида''

В 2004 году на радикализацию ситуации работал политик, который не имел никаких шансов стать президентом Украины. В силу высокой личной антипатии. Вспомните, когда начался конфликт между штабами Виктора Ющенко и Виктора Януковича. В октябре 2003 года, после "теплого приема" Ющенко в Донецке – накануне съезда "НУ" город расклеили плакатами Ющенко в образе Гитлера. Была такая группа, которая любила устраивать разные кризисы, а потом брать на себя инициативу по их урегулированию. Но расчет оказался неверным – группа исчезла из политики в силу низкого рейтинга.

В 2013-14 годах в радикализации ситуации тоже был интересант. Разгон студентов, "законы 16 января", Небесная сотня – все эти шаги работали на радикализацию и бескомпромиссность. Не исключено, что план А вообще заключался в разгоне Майдана, реальной гражданской войне и проведении федерализации на фоне этой войны. Тогда и аннексия Крыма не нужна была бы – не было бы Украины как целостного субъекта. Просто Янукович струсил и убежал.

В 2016 году уже очевидны попытки расшатывания ситуации изнутри. Тема "третьего майдана" с призывами восстановления социальной справедливости, устранения государства в принципе, апеллируя якобы к правам общин, и на этом фоне попытки протянуть федерализацию под разными "гибридными предложениями" (общины со своей милицией и судами) и т.д. – все та же цель ослабления Украинской государственности. Не исключено, что весь этот набор актуализируется осенью. Не\допущение такого сценария, во многом, зависит от украинских политиков – от того, насколько они способны поставить интересы государства и общества выше узкопартийных и узколичностных интересов.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Росія сприймає і переговори як СВО

Ісаак Ньютон якось сказав: "Досвід – це не те, що відбувається з вами; це те, що ви робите з тим, що відбувається з вами". Здавалося б, кожен новий захід на переговорне коло наочно демонструє/виявляє, що працює, а що ні; як і те, хто як використовує переговори та час...

"Тягомотина"

Парадокс. Усі у світі розуміють абсолютну безпричинність війни РФ проти України (у сенсі відсутності будь-яких реальних причин – немає ні етнічного, ні релігійного факторів, які часто означають непримиренність), а вихід з війни, як і раніше, наштовхується на ультиматуми Росії і "тягомотину", як сказав днями один із небагаточисленних союзників РФ...

Щодо виходу із війни і розуміння миру

Здавалося б, усі розуміють, що єдино можливий варіант зупинки російсько-української війни (коли є полярні позиції сторін і глобальний контекст/вимір війни) – це перемирʼя...

План "Бармаглот"

Невідомо, чи є в реалі ніби-то американський план із 28 пунктів, сформований у консультаціях із РФ, про який останніми днями так активно пишуть ЗМІ...

Про глобальний вимір руху до миру

У буремні часи живемо, поза сумнівом. Коли війни та конфлікти оголили різного типу вразливості – виклики одночасно є і на рівні держав, і на рівні альянсів, і на рівні систем загалом...

Ялта-2

Уже зараз, на стадії обговорення гарантій безпеки для України, можна констатувати нові реалії. Якщо усі ці понад 30 років з моменту розвалу Радянського Союзу, фактично до повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році, саме Росія сприймалась Заходом як гарант від хаосу на пострадянському просторі, то зараз усе навпаки...