10 листопада 2016, 04:31

Как Россия хочет ''использовать'' Трампа

Вчера специально выделила время для просмотра трактовки на российских федеральных телеканалах темы победы Дональда Трампа на выборах в США. Приведу две цитаты для понимания ситуации и демонстрации очень точной, на мой взгляд, мотивации действий официальной РФ.

Константин Затулин: "Мы можем договориться с США по Украине только через Сирию. Мы туда вообще пришли, в Сирию, чтобы договориться по Украине".

Сергей Кургинян: "Если будет Ялта-2, значит, выборы Трампа – совершенно для нас счастливый момент в истории. Если Ялты-2 не будет, то будем иметь дело с Римом, который хочет господствовать иными методами, чем Карфаген Хиллари Клинтон. А эти методы могут оказаться для нас тоже очень опасны. Поэтому Ялта-2 – вот та развилка, на которой мы оказались. Но он, Трамп, – это шанс".

Так вот. Никакая Ялта-2, вопреки маниакальному стремлению Кремля, России не удастся. Претензия на пересмотр мирового порядка без современной экономики, элит (пасы передают друг другу только Путин и Лавров) и содержания (реальной идеи, даже не идеологии, для пересмотра территориальных границ от 1991 года у России нет) априори обречена на провал. То есть, действия Кремля – это авантюра, с тяжелыми последствиями. Для всех, России в том числе.

И, кстати, Госдеп США после выборов сделал заявление, в котором говорится, что политика санкций в отношении России останется неизменной, вплоть до возвращения Крыма Украине и полного выполнения Минских соглашений (http://zn.ua/WORLD/sankcii-v-otnoshenii-rossii-ne-otmenyat-gosdep-ssha-229740_.html).

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...