19 березня 2017, 22:27

Кто сдает Донбасс, или Пас политиков-блокадников Кремлю

Очень часто мне на улице задают вопрос: "Кто сдал Крым?". А ведь впору теперь спрашивать: "Кто сдаёт Донбасс?".

Отжатые боевиками (Россией) украинские предприятия в ОРДЛО, возможная потеря в том числе госпредприятий (имею ввиду часть "Укрзалізниці"), бюджетные недопоступления и как результат перенос рассмотрения вопроса по траншу МВФ – это все результат инициативы политиков-блокадников. Кремль и самопровозглашенцы только мечтали о таком, по сути, это пас России. И это далеко не все негативы для Украины (имею ввиду возможное ослабление международных позиций).

Объявить блокаду самопровозглашенцам по своей инициативе было как-то не с руки – как потом объяснять отжим и т.д.? А так все просто замечательно складывается для Кремля, сразу возникает аргументация: "Посмотрите, это ж Украина блокирует, а мы "спасаем" население" и т.д.

Упреждая сразу же вопрос о том, почему на уровне СНБО была в итоге поддержана блокада, скажу, что блокадники фактически уже позволили России начать процедуру перехода украинских предприятий под юрисдикцию РФ, найти способ объяснения для признания "паспортов" "ЛДНР", ну а мы потеряли часть проукраинских граждан (как на оккупированной территории, так и на контролируемой Украиной части Донбасса). И, более того, действия политиков-блокадников постепенно стали перенаправляться на создание хаоса уже не в зоне АТО – имею ввиду процессы в ОГА в западных областях.

То, что блокада имеет негативные последствия исключительно для Украины – факт. В войне, тем более гибридной, можно победить, только имея сильные позиции как на фронте, так и в тылу. Вследствие же блокады, был ослаблен исключительно наш тыл.

Но вот у меня все-таки остался вопрос: инициаторы блокады исходили исключительно из внутриполитических целей (досрочные выборы) и внутриэкономических целей (ослабление олигарха Ахметова другими олигархами, что вполне может быть востребовано частью общества, но тогда инициаторам надо так и говорить), выдавая это якобы за борьбу c агрессией РФ и не понимая до конца негативных последствий для Украины? Тогда можем констатировать, что привычный для России способ поведения "сила есть – ума не надо" – не лучший образец для подражания.

Или это осознанное действие того, кто финансировал политиков-блокадников (скажем, того, кто хочет смягчить негативное отношение к себе в России), в интересах Кремля? Тогда этот кто-то прекрасно осознает, что отрезание Донбасса (а блокада стала частью этого процесса) – это то же самое, что сдать в аренду Крым на 50-100 лет. То есть, потерять навсегда.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...

Про заяву Сікорського щодо Криму

Маю на увазі слова міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо такого варіанту по Криму: мандат ООН на 20 років і тоді референдум...

Чи можна "заморозити" війну без руху до сталого миру

По суті, Олаф Щольц пропонує (маю на увазі його пропозиції, про які пише La Repubblika) варіант замороження війни. Мабуть, виходячи із того, що за умов крайніх позицій сторін можливо говорити про варіанти зменшення активності – і бажано не за рахунок країни, на яку здійснено напад, а за рахунок країни, яка цей напад здійснила...