31 березня 2017, 17:29

''Двойная гибридность'' Кремля

Когда речь идёт о нарушении Россией международного права, многочисленной двусторонней украинско-российской договорной базы, Кремль в оправдание аннексии Крыма и агрессии на Донбассе обычно использует следующий "аргумент" – мол, мы не с такой Украиной подписывали соглашения. Но эта логика российской власти странным образом куда-то исчезает, когда речь заходит, скажем, о споре про долг Януковича в 3 миллиарда долларов. Это называется "двойная гибридность", когда не просто нарушаются существующие правила и нормы, но и фривольно, в зависимости от ситуации, эти нарушения трактуются.

В целом, 2017 год, с точки зрения возможного обострения "гибридной войны" (за которым, думаю, неизбежно последует провал выбранной российской властью тактики), может стать пиковым.

Во-первых, российская власть ничего другого, кроме агрессии, не предлагает, и по-прежнему рассчитывает параллельно с войной против Украины "гибридизировать Европу". Курс на поддержание/создание конфликтов по линии "Украина-Европа" (прежде всего, Украина-Польша), а также внутри ЕС (прежде всего, Польша-Германия), только подтверждает такой подход.

Во-вторых, в 2018 году в РФ президентские выборы, на которых в условиях ухудшения социально-экономической ситуации и углубления курса на изоляционизм – остается демонстрировать "результат" только на политике конфликтов. Параллельно с военным шантажом мы уже видим рост диверсионно-террористической активности, провокаций и разного рода попыток дискредитации Украины (одна из новых разновидностей/проявлений работы по дискредитации Украины – это кампания против нашего форварда Романа Зозули).

При этом следует понимать, что цель любого "гибридного действия" – не просто само по себе действие, а его информационный эффект (иногда второе даже важнее первого). В этом смысле то, насколько Украина сможет минимизировать/предотвратить риски диверсий и провокаций, зависит не только от профессионализма наших силовых ведомств, но и от позиции политического класса. Думаю, отдельные оппозиционные партии, а также отдельные политики-"патриоты", должны понимать всю степень ответственности, когда их действия/публичная позиция, порой, осознанно или нет, полностью совпадают с пропагандистиской позицией РФ. Агрессору надо усложнять ситуацию, а не помогать в его попытках уничтожить Украину.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Що може бути далі після ''ні миру, ні війни''

Власне, навіть, з публічних заяв/розмов можна виокремити дві складові: 1. Зупинка війни та інструменти, які можуть бути задіяні для цього...

Світова еклектика

Все ж, навіть публічне інформаційне поле останніх місяців дає підстави вважати, що є налаштованість у тих, хто має важелі впливу, докласти зусиль для припинення війни...

Про гарантії безпеки

Все ж, показовим є те, з якою обережністю західні лідери обговорюють можливу миротворчу місію в Україні, всіляко підкреслюючи варіант на після гарячої фази війни...

Про стратегічну не/визначеність та рух до неї

Все ж, є відчуття та певні передумови вважати, що адміністрація Дональда Трампа енергійно почне діяти у напрямку зупинки війни. Це також помітно і по рішеннях діючої адміністрації Джозефа Байдена, яка зараз задіює усі можливі ресурси, що важливо...

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...