24 грудня 2017, 16:22

Конец эпохи "стратегического терпения"

Решение США предоставить Украине летальное оборонное оружие говорит о том, что эра "стратегического терпения" заканчивается. И не только по отношению к КНДР (об окончании такого подхода, подхода на "стратегическое терпение", госсекретарь США Рекс Тиллерсон впервые сказал в одном из интервью в конце апреля применительно к проблеме Северной Кореи). Такой подход, думается, применим и по отношению к другим угрозам – собственно, Россия, КНДР, Иран идут в одном списке угроз в законе о новых санкциях, принятом летом текущего года.

Сторонников подхода на то, чтобы не "провоцировать Россию" на Западе становится меньше. И не только потому, что, как в своё время сказал спецпредставитель США Курт Волкер применительно к Украине: куда уж больше провоцировать Россию, если она уже зашла на территорию Украины? Но и потому, что консервация проблем до лучших времён (ситуация в/вокруг Сирии это показала) приводит впоследствии к переведению этих проблем на другой уровень, порождая/усиливая сопутствующие проблемы (миграционный кризис, например). В итоге, война России против Украины актуализировала необходимость разрешения замороженных конфликтов на постсоветском пространстве в целом, о которых, казалось бы, вообще уже забыли – Приднестровье и Южная Абхазия/Осетия.

И да, то, что США предоставят Украине летальное оборонное оружие (Канада также обозначила такую возможность), нагляднее всего демонстрирует то, что никакого кризиса в отношениях украинский власти и Запада нет. И украинские дипломаты, и президент Петр Порошенко лично очень много внимания уделяли этому вопросу в этом году, и пошагово двигались к этому решению, пока отдельные оппозиционные политики/околополитики использовали поездки в США для внутриполитической борьбы, рассказывая о том, как все плохо в Украине.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...