24 грудня 2017, 15:22

Конец эпохи "стратегического терпения"

Решение США предоставить Украине летальное оборонное оружие говорит о том, что эра "стратегического терпения" заканчивается. И не только по отношению к КНДР (об окончании такого подхода, подхода на "стратегическое терпение", госсекретарь США Рекс Тиллерсон впервые сказал в одном из интервью в конце апреля применительно к проблеме Северной Кореи). Такой подход, думается, применим и по отношению к другим угрозам – собственно, Россия, КНДР, Иран идут в одном списке угроз в законе о новых санкциях, принятом летом текущего года.

Сторонников подхода на то, чтобы не "провоцировать Россию" на Западе становится меньше. И не только потому, что, как в своё время сказал спецпредставитель США Курт Волкер применительно к Украине: куда уж больше провоцировать Россию, если она уже зашла на территорию Украины? Но и потому, что консервация проблем до лучших времён (ситуация в/вокруг Сирии это показала) приводит впоследствии к переведению этих проблем на другой уровень, порождая/усиливая сопутствующие проблемы (миграционный кризис, например). В итоге, война России против Украины актуализировала необходимость разрешения замороженных конфликтов на постсоветском пространстве в целом, о которых, казалось бы, вообще уже забыли – Приднестровье и Южная Абхазия/Осетия.

И да, то, что США предоставят Украине летальное оборонное оружие (Канада также обозначила такую возможность), нагляднее всего демонстрирует то, что никакого кризиса в отношениях украинский власти и Запада нет. И украинские дипломаты, и президент Петр Порошенко лично очень много внимания уделяли этому вопросу в этом году, и пошагово двигались к этому решению, пока отдельные оппозиционные политики/околополитики использовали поездки в США для внутриполитической борьбы, рассказывая о том, как все плохо в Украине.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Деідіотизація РФ

З обережно хорошого. Потихеньку, бачимо, як змінюється рамка переговорного процесу. Хоч росіяни знову виставили Мединського як керівника російської переговорної групи, який асоціюється виключно з пропагандистською і водночас імітаційно-переговорною позицією РФ, все ж, сам перелік питань дещо змінився, і не так звані російські "першопричини" тепер домінують на порядку денному...

Не Ялта-2

Кремль просуває тему зустрічі Володимира Путіна, Сі Цзіньпіна та Дональда Трампа у листопаді. Технічно це, звісно, можливо. На саміті Азіатсько-Тихоокеанського співробітництва, що відбудеться 18-19 листопада у Китаї...

По той бік ''першопричин''

Тема "першопричин", все ж таки, не до кінця розкрита, раз Кремль постійно намагається апелювати до позапереговорного "духу Анкоріджа", маючи на увазі під цим викатані РФ ультиматуми на підставі так званих "першопричин"...

Кремлівському гібридному підходу ''дали в морду''

Схоже, "мир через силу" стає узгодженим підходом щодо РФ. Навіть із боку партнерів (у сенсі наявності політичних та економічних відносин) на пострадянському просторі...

Російська заздрість Україні

Не можна не відзначити "падучу", з якою російські функціонери, пропагандисти та інша шваль обговорюють кадрові зміни в силовому блоці України...

З "духом Анкориджу" Кремль хотів навʼязати принцип "зникаючого кота", коли злочини є, а злочинця нема

Марко Рубіо у Манілі, де проходив саміт АСЕАН і де відбулась коротка зустріч із Сергієм Лавровим, вчергове заявив про відхід у минуле "духу Анкориджу"...