24 грудня 2017, 15:22

Конец эпохи "стратегического терпения"

Решение США предоставить Украине летальное оборонное оружие говорит о том, что эра "стратегического терпения" заканчивается. И не только по отношению к КНДР (об окончании такого подхода, подхода на "стратегическое терпение", госсекретарь США Рекс Тиллерсон впервые сказал в одном из интервью в конце апреля применительно к проблеме Северной Кореи). Такой подход, думается, применим и по отношению к другим угрозам – собственно, Россия, КНДР, Иран идут в одном списке угроз в законе о новых санкциях, принятом летом текущего года.

Сторонников подхода на то, чтобы не "провоцировать Россию" на Западе становится меньше. И не только потому, что, как в своё время сказал спецпредставитель США Курт Волкер применительно к Украине: куда уж больше провоцировать Россию, если она уже зашла на территорию Украины? Но и потому, что консервация проблем до лучших времён (ситуация в/вокруг Сирии это показала) приводит впоследствии к переведению этих проблем на другой уровень, порождая/усиливая сопутствующие проблемы (миграционный кризис, например). В итоге, война России против Украины актуализировала необходимость разрешения замороженных конфликтов на постсоветском пространстве в целом, о которых, казалось бы, вообще уже забыли – Приднестровье и Южная Абхазия/Осетия.

И да, то, что США предоставят Украине летальное оборонное оружие (Канада также обозначила такую возможность), нагляднее всего демонстрирует то, что никакого кризиса в отношениях украинский власти и Запада нет. И украинские дипломаты, и президент Петр Порошенко лично очень много внимания уделяли этому вопросу в этом году, и пошагово двигались к этому решению, пока отдельные оппозиционные политики/околополитики использовали поездки в США для внутриполитической борьбы, рассказывая о том, как все плохо в Украине.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Російська заздрість Україні

Не можна не відзначити "падучу", з якою російські функціонери, пропагандисти та інша шваль обговорюють кадрові зміни в силовому блоці України...

З "духом Анкориджу" Кремль хотів навʼязати принцип "зникаючого кота", коли злочини є, а злочинця нема

Марко Рубіо у Манілі, де проходив саміт АСЕАН і де відбулась коротка зустріч із Сергієм Лавровим, вчергове заявив про відхід у минуле "духу Анкориджу"...

Новий етап бродіння російського ''дідька''

В РФ у своїй гібридності хотіли дійти аж до перебирання бетонної крихти Берлінської стіни (маю на увазі порівняно нещодавню заяву Мєдвєдєва про незаконність об'єднання ФРН і НДР як один із параметрів націленості на західні альянси), а доходять у своїй "СВО" до знесення старанно вибудовуваних вертикаллю та пропагандою стін "Потьомкінських дєрєвень" російського буття...

"Комплекс меншовартості" Росії

Бог ти мій, яка ж закомплексованість. Ми все думали, що це Україна страждає на "комплекс меншовартості", а виявилося, що це комплекс самої Росії...

Олухи царя небесного, або Три сценарії від росіян

Петербурзький міжнародний економічний форум, втім, як і вся РФ, докотилися до того, що Малофєєв і Дугін представили доповідь про майбутнє Росії...

Елементи європейського пробудження

Все ж, війна як у тому числі обвал світопорядку та правил регулювання, змушує ті країни та альянси, які ближче всього відчувають загрози, шукати адекватні відповіді на існуючі виклики...