10 квітня 2019, 16:34

Новое как старое

Теперь предельно понятно, почему члены команды и политические сторонники Владимира Зеленского всячески против дебатов и вообще какого-либо содержательного формата разговора их кандидата.

Они против не только с политтехнологической точки зрения – имею в виду возможное сокращение уровня поддержки, как только Зе конкретизирует свою абстрактную собирательную позицию по самым разным вопросам (НАТО, язык, война, МВФ, любая из реформ и т.д.), а также возможный завал кампании, если вдруг проявиться несостоятельность кандидата даже на уровне языка описания ситуации (типа, зуб даю).

Они против и потому, что никакая программа для кандидата Зеленского не нужна в принципе. Думаю, он ее изначально не собирается выполнять. Общий набор "За все хорошее и против всего плохого" и создание образа "нового" нужен исключительно для получения голосов, которыми дальше будут распоряжаться другие. И такой вывод можно сделать из публичной информации.

Во-первых, часть политиков, действующих и бывших (в том числе тех, которые находятся в бегах), и не скрывают, что Зе нужен им как инструмент дискредитации президентской должности, после чего она будет упразднена как таковая.

Во-вторых, после расследования журналистов проекта "Нашi гроші (в списке расследований которых есть и расследование по "Укроборонпрому", поэтому в симпатиях к кому-то отдельному их нельзя обвинить) можно поставить жирный крест на всех заявлениях "белого штаба" Зе и его лично о независимости от олигарха Игоря Коломойского. Напомню, что в ходе этого расследования журналисты выяснили, что доверенный юрист олигарха Андрей Богдан возглявляет "теневой штаб" Зеленского, и от имени штаба кандидата встречался с главой НАБУ после первого тура выборов. Понятно, что структура "теневого штаба" непрозрачная, как и его финансирование. Получается, что Зе – не "новое лицо", а проект "старого олигарха"/группы олигархов, которые не довольны политикой Петра Порошенко, и имеют свои интересы. Не удивлюсь, если обнаружатся и другие "теневые штабы" от представителей других олигархов.

И если простые избиратели этого не понимают (и в этом смысле их выбор неправильно поддавать критике, их выбор в значительной степени – это производная от того низкого уровня комуникации, которую политики годами ведут как между собой, так и с обществом), то политический класс как раз все прекрасно понимает. Что победит: интересы государства или личная выгода (жажда должностей/ресурсов при слабом президенте, типа Зе, а затем – без президента как института вообще) – это выбор для каждого из них.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...

Про заяву Сікорського щодо Криму

Маю на увазі слова міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо такого варіанту по Криму: мандат ООН на 20 років і тоді референдум...

Чи можна "заморозити" війну без руху до сталого миру

По суті, Олаф Щольц пропонує (маю на увазі його пропозиції, про які пише La Repubblika) варіант замороження війни. Мабуть, виходячи із того, що за умов крайніх позицій сторін можливо говорити про варіанти зменшення активності – і бажано не за рахунок країни, на яку здійснено напад, а за рахунок країни, яка цей напад здійснила...