10 квітня 2019, 15:34

Новое как старое

Теперь предельно понятно, почему члены команды и политические сторонники Владимира Зеленского всячески против дебатов и вообще какого-либо содержательного формата разговора их кандидата.

Они против не только с политтехнологической точки зрения – имею в виду возможное сокращение уровня поддержки, как только Зе конкретизирует свою абстрактную собирательную позицию по самым разным вопросам (НАТО, язык, война, МВФ, любая из реформ и т.д.), а также возможный завал кампании, если вдруг проявиться несостоятельность кандидата даже на уровне языка описания ситуации (типа, зуб даю).

Они против и потому, что никакая программа для кандидата Зеленского не нужна в принципе. Думаю, он ее изначально не собирается выполнять. Общий набор "За все хорошее и против всего плохого" и создание образа "нового" нужен исключительно для получения голосов, которыми дальше будут распоряжаться другие. И такой вывод можно сделать из публичной информации.

Во-первых, часть политиков, действующих и бывших (в том числе тех, которые находятся в бегах), и не скрывают, что Зе нужен им как инструмент дискредитации президентской должности, после чего она будет упразднена как таковая.

Во-вторых, после расследования журналистов проекта "Нашi гроші (в списке расследований которых есть и расследование по "Укроборонпрому", поэтому в симпатиях к кому-то отдельному их нельзя обвинить) можно поставить жирный крест на всех заявлениях "белого штаба" Зе и его лично о независимости от олигарха Игоря Коломойского. Напомню, что в ходе этого расследования журналисты выяснили, что доверенный юрист олигарха Андрей Богдан возглявляет "теневой штаб" Зеленского, и от имени штаба кандидата встречался с главой НАБУ после первого тура выборов. Понятно, что структура "теневого штаба" непрозрачная, как и его финансирование. Получается, что Зе – не "новое лицо", а проект "старого олигарха"/группы олигархов, которые не довольны политикой Петра Порошенко, и имеют свои интересы. Не удивлюсь, если обнаружатся и другие "теневые штабы" от представителей других олигархов.

И если простые избиратели этого не понимают (и в этом смысле их выбор неправильно поддавать критике, их выбор в значительной степени – это производная от того низкого уровня комуникации, которую политики годами ведут как между собой, так и с обществом), то политический класс как раз все прекрасно понимает. Что победит: интересы государства или личная выгода (жажда должностей/ресурсов при слабом президенте, типа Зе, а затем – без президента как института вообще) – это выбор для каждого из них.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про "вхідні дані" нового переговорного раунду

Багатосторонні заяви щодо умов, вимог, учасників переговорів свідчать не стільки про "мирний момент", скільки про те, що "вхідні дані" можливого наступного раунду переговорів дещо змінились...

"Король говорить", або "Схаменися, Фавн"

В якомусь сенсі візит британського монарха до США, точніше, стиль публічної розмови короля Чарльза ІІІ, зверненого, перш за вса, до президента Дональда Трампа та американського істеблішменту, можна вважати новим етапом вибудовування взаємовідносин Європи та США...

Поліцентричний пострадянський простір

Колись давно, коли в Кремлі ще не розглядався план повномасштабного вторгнення в Україну та розхитування західних альянсів як єдино можливий, Володимир Путін озвучив три варіанти політичних систем на пострадянському просторі з погляду без/перспективності держав...

Про вихід із ''геополітичного блуду", що можливий лише після зупинки війни РФ

Одна відома людина якось написала про іншу відому людину: "Підошви його черевиків грузнули у трясині буденного життя, а думки обіймали весь світ, деміургом якого він був"...

Галоклін

Днями міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі заявив в інтервʼю, що Росія та Китай є стратегічними партнерами Ірану, і продовжують підтримувати хороші стосунки – політичні, економічні, військові...

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...