10 жовтня 2019, 19:00

Президент ''не говорит''

Тянуть дальше с проведением пресс-конференции президента, думаю, не было уже никакой возможности.

В обществе накопилось много вопросов (внешне- и внутриполитических), ответы на которые ни 12-минутный брифинг, ни видеообращение, ни тем более противоречивые заявления самых разных представителей команды Владимира Зеленского не могли разъяснить/прояснить. А реакция отдельных представителей власти в стиле "Майдан проплачен" – вообще не туда.

Поэтому сам факт пресс-марафона президента – это необходимость. С точки зрения результата, думаю, большинство согласится с тем, что акцент был сделан опять на форме, а не на содержании.

В большинстве случаев вопросы журналистов и ответы президента пребывали в разных плоскостях. Как минимум, они не сходились по параметрам конкретное (вопросы) – общее (ответы). И, собственно, интересны, в итоге, были отдельные вопросы, а не ответы. При этом выбранная форма пресс-конференции (постоянная ротация журналистов) – это своеобразная технология. Зеленский постоянно повторял одни и те же ответы, которые с каждым похожим вопросом становились обьемнее. На классической пресс-конференции это было бы невозможно – прозвучавшие вопросы уже бы не задавались повторно. Здесь же постоянное повторение вопросов в каждой группе журналистов позволило президенту по несколько раз озвучивать одни и те же месседжи. Где-то чувствовалась зацикленность в оценке процессов, например, на фигуре своего предшественника Петра Порошенко.

И даже, несмотря на это, президент "не говорит". Я не имею в виду речь (по аналогии с фильмом "Король говорит") и месседжи по отдельным вопросам, а содержательные позиции. Их не было. Акцент делался на разговорный жанр, а не на смысл. Хотя, порой, и сама лексика вызывала вопросы – например, "ДНР"/"ЛНР" вместо ОРДО и ОРЛО.

Зато президенту вручили грамоту за мировой рекорд по длительности пресс-конференции. Это не шутка. В общем, show must go on.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...