16 липня 2021, 22:18

Бег на месте

Все чаще задаюсь вопросом: чем вообще занимаются украинские элиты? И власть, и оппозиция.

Украинцы и так достаточно украиноцентричны, и зачастую им вообще неинтересны процессы и логика событий за пределами страны. Даже если они напрямую затрагивают интересы Украины.

А в данном случае речь даже не об этом. Политики все больше живут в собственном политическом ритме и рамке, а не в рамке и ритме государства и общества. То есть, это даже украиноцентричность такая особая.

За политической борьбой, когда власть, вместо того, чтобы заниматься госуправлением, направляет свои усилия на пиар и оппозицию, а оппозиция, соответственно – тратит всю энергию на защиту, реальные вызовы и задачи не то, что не проговариваются, но даже и не видятся/не осознаются. Я уже не говорю о конкретных инициативах – будь то в сфере внутренней или внешней политики.

Важные визиты Владимира Зеленского – и состоявшийся к Ангеле Меркель, и предстоящий к Джозефу Байдену – практически не обсуждаются вне политических интересов.

Власть или мямлит, или обвиняет, и глаза загораются только в момент произношения фамилий предшественников. А оппозиция, погружённая властью в эту логику, ищет ошибки у действующей власти (а их много – даже искать особо не надо).

И я вот хочу понять: а где пространство конструктивного и содержательного разговора? Без вот этого вот, что "нам достались Минские соглашения в наследство от предшественников", и все, что мы можем/умеем – это только обвинять. Даже содержательной дискуссии на тему того, с чем была связана военная активизация и шантаж России в марте у границ Украины, особо и не припомню. Завершения строительства СП-2, видимо, мало.

С внутренней политикой ещё хуже. На эфирах, порой, вообще непонятно что и как обсуждается (потому что обсуждение идёт или без привязки к обществу, или спекулятивно).

При этом возможности Украины как государства и граждан – несоизмеримо больше, чем то, как это подают политики.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Елементи європейського пробудження

Все ж, війна як у тому числі обвал світопорядку та правил регулювання, змушує ті країни та альянси, які ближче всього відчувають загрози, шукати адекватні відповіді на існуючі виклики...

В пошуках нового "Атланта"

Зрозуміло, що всі ми (маю на увазі різні географії уваги) спостерігали за візитом американського президента до Пекіна. І не лише через персоналії Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна, і проблематику двосторонніх взаємовідносин США та Китаю...

Про "вхідні дані" нового переговорного раунду

Багатосторонні заяви щодо умов, вимог, учасників переговорів свідчать не стільки про "мирний момент", скільки про те, що "вхідні дані" можливого наступного раунду переговорів дещо змінились...

"Король говорить", або "Схаменися, Фавн"

В якомусь сенсі візит британського монарха до США, точніше, стиль публічної розмови короля Чарльза ІІІ, зверненого, перш за вса, до президента Дональда Трампа та американського істеблішменту, можна вважати новим етапом вибудовування взаємовідносин Європи та США...

Поліцентричний пострадянський простір

Колись давно, коли в Кремлі ще не розглядався план повномасштабного вторгнення в Україну та розхитування західних альянсів як єдино можливий, Володимир Путін озвучив три варіанти політичних систем на пострадянському просторі з погляду без/перспективності держав...

Про вихід із ''геополітичного блуду", що можливий лише після зупинки війни РФ

Одна відома людина якось написала про іншу відому людину: "Підошви його черевиків грузнули у трясині буденного життя, а думки обіймали весь світ, деміургом якого він був"...