"Король говорить", або "Схаменися, Фавн"
В якомусь сенсі візит британського монарха до США, точніше, стиль публічної розмови короля Чарльза ІІІ, зверненого, перш за вса, до президента Дональда Трампа та американського істеблішменту, можна вважати новим етапом вибудовування взаємовідносин Європи та США.
Нещодавно (а саме – у ході обговорення теми Гренландії) у західних ЗМІ у продовження дискусії всередині європейців виникла тема прийнятності двох типів підходу. Один – це daddy-style (тобто не сперечатися, а погоджуватися з Трампом, щоб виграти час; особливо, якщо врахувати, що Кремль добре осідлав тему лестощів). Другий – вміти говорити "ні" (там, де пропозиції та підходи Трампа входять у явне протиріччя із баченням Європи). Тема Гренландії лише додала тоді до комплексу протиріч, які накопичились на той момент. У результаті, вирішили поєднати обидва ці підходи, розуміючи, що європейським державам і лідерам, які опинилися в ситуації необхідності прояву більшої активності/суб'єктності (принаймні – у частині своєї долі), зі свого боку потрібен певний час для перебудови до нових реалій (зокрема, у сфері безпеки та оборони). Та й важливість збереження трансатлантичної взаємодії також визнається усіма.
При цьому нові виклики автоматично актуалізували питання розуміння "сили" та "слабкості". У цьому сенсі розгортання ситуації на Близькому Сході з Ормузькою протокою якраз показало взаємозалежність і важливість трансатлантичної координації зусиль.
Промова Чарльза у США, місцями іронічна, якраз дуже точно відображає і питання "сили та слабкості", і особливостей демократій та автократій (в контексті історичного реваншизму), і вкорінення довгострокових спільних інтересів, і продовження пошуку прийнятного формату взаємодії. Окрема увага тут – до заклику більшої участі у допомозі Україні.
Інша річ, що явно персоналістський підхід Трампа, коли так багато особистого займенника (як тут не згадати поему символіста Малларме "Післяполудневий сон Фавна"), на який опосередковано вказав стиль промови Чарльза, виникла не лише через особливості політичної особистості чинного американського президента. Але й через тривалий період "забуття" європейських лідерів щодо реагування та запобігання існуючим загрозам (частина європейських лідерів та суспільств подовжують перебувати у цьому стані). Звідси – необхідність "прокинутися".
Спочатку Трамп своїми новими підходами (а не тільки війна РФ) змусив Європу прокинутися, а тепер європейські лідери в хорошому розумінні (маю на увазі низку висловлювань і порівнянь Чарльза) – закликають прокинутися (озирнутися та схаменутися, у Малларме є фраза "Схаменися, Фавн") Трампа. Американський президент розворушив трохи "усипальницю". Але як діяти далі, і перевести "розворот" до творення – багато в чому, завдання і для Європи.
Підсумовуючи, і повертаючись до "Фавна" Малларме, вважається (так вважали багато хто досліджував його творчість), що основне значення поеми, в якій так багато маньєризму – це "за допомогою невирішеної проблеми підтримувати існування суб'єкта".
Так ось, хотілося б, щоб довга війна, розтягнута в часі, все ж таки, мала своє вирішення, а мирні кроки – стали предметом спільних зусиль, що згодом справді могло б призвести до справедливого миру.
Адже справедливий мир – це не тільки про Україну та Росію. Це й про повернення до світопорядку, що ґрунтується на принципі багатосторонності, коли сила – це і ресурси, і технології, і принципи. Інакше – продовжуватиметься парад амбіцій (що автократів, що демократів) та нескінченна повторюваність воєн на нових етапах.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
