5 травня 2022, 14:46

Российское безвременье

Когда я читаю про насильственную депортацию Россией украинских граждан с оккупированных территорий (в 21 веке), то это ведь наглядная демонстрация того, как в самой РФ относятся к гражданам.

Собственно, безграничный уровень рабства российского "глубинного народа" и сделал, во много, возможной эту войну и всю эту бесовщину на истории. Видимо, сказывается сравнительно недавняя (с точки зрения историии) рабская практика, с классификацией рабов (смерды, холопы).

Плюс – вся эта каша с трактовками разных исторических периодов, когда внутри самой России боятся назвать белое белым, а чёрное чёрным, как это делали ряд стран после войн, катастроф и преступных режимов. И когда представители "глубинного народа" во главе с рабом галерным придают своей искренней лжи образ святости, то это, конечно, мрак. Например, эта фраза "с нами Бог". Люди, получающие удовольствие от образа совка (когда священников убивали, а церкви взрывали), пишут, что с ними Бог. Видимо, у них какой-то свой Бог. Прямо, как в Ветхом и Новом завете, когда складывается впечатление, что это два совершенно разных Бога.

Пока в самой России не избавятся от рабского менталитета внутри, это сумасшествие будет длиться долго, и закончится саморазрушением, когда какой-то из народов России, а за ним и другие, наконец, вспомнят, кто они.

Эта война, среди прочего, выявила трещины в фундаменте самой РФ. Страна шлагбаумов, колючек, ментов, но зато "Единой России". Это такое безвременье. В Росиии любят говорить о Рае и Аде. Но, видимо, есть какая-то часть людей, которые после смерти никуда не попадают, и просят потом пощади об успокоении душ.

Куда-то попасть могут только личности. Потому что только личность должна отвечать за свои поступки. Ну а если человек состоит на 100 процентов из "идеологии Z", то как он может быть личностью? Любому муслящему и понимающему причинно-следственные связи человеку свойственно, хоть иногда, сомневается. В Росиии же, такое впечатление, просто не существует знака вопроса, когда можно что-то поддавать сомнению. Большинство в РФ на словах верующие, а по делам – атеисты (в лучшем случае) и сатанисты (в худшем случае).

Это и есть российское безвременье – болтающиеся между прошлым и позапрошлым, и не способные посмотреть на себя со стороны.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...