22 липня 2022, 23:15

Агрессор как жертва собственной пропаганды

Есть такая историческая максима.

"Революция пожирает своих детей".

А кто у нас главный революционер, межгалактического масштаба? Россия. Как это ни странно.

Охранители политического режима так боялись хоть малейших изменений, что сами же, в итоге, спровоцировали поистине революционные изменения. Во всем мире.

Расширение НАТО, выход из сна ЕС, вытаскивание на свет затаившегося в своих намерениях Китая. Самодостаточность Украины. И дальше. В общем, новый мировой порядок в итоге. Таки будет.

Российская пропаганда (которую я изучила и на прикладном уровне) – показательный маркер. Когда в единичном проявляется целое.

Россия, начиная с 2014 года, прошла три этапа пропаганды, сейчас – зашла в четвёртый.

Первый этап – когда объектом "сообщений" считался весь мир. Ну, вся эта шняга про "гражданскую войну", в расчёте на то, что мир поверит, и склонит Украину к капитуляции. Провалился.

Второй этап – расчёт на украинских граждан оккупированных территорий и граждан РФ. Информкампании про "нацистов" и прочую "зраду" – как, типа, тяжело и плохо жить в Украине, а в "ЛДНР" (в российской и остеологии), типа, все зашибись. Провалился.

Третий этап – когда аудитория свелась исключительно к внутрироссийской. Все эти мобилизационные технологии про НАТО, которое хочет "напасть" на Россию, четыре точки, откуда готовилось "нападение", и, наконец, "спецоперация". Привалилась. Потому что авторы пропаганды стали ее же жертвами. Уверовали в собственный бред, а значит – потеряли связь с реалиями.

Четвёртый этап – он впереди, но скоро. Когда начнётся ещё не прозревание, ещё не пустота расколдованного мира, но некие сбои – в причинно-следственных связях. То, в чем Россия обвиняла весь мир, чудным образом станет отражением самой РФ. С последующим продолжением на уровне действий. Денацификацией и тд. Ну вы поняли. Все-все-все.

Пятый этап тоже будет. Но не будем забегать наперёд. Это перспектива 2023 года.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...