22 липня 2022, 23:15

Агрессор как жертва собственной пропаганды

Есть такая историческая максима.

"Революция пожирает своих детей".

А кто у нас главный революционер, межгалактического масштаба? Россия. Как это ни странно.

Охранители политического режима так боялись хоть малейших изменений, что сами же, в итоге, спровоцировали поистине революционные изменения. Во всем мире.

Расширение НАТО, выход из сна ЕС, вытаскивание на свет затаившегося в своих намерениях Китая. Самодостаточность Украины. И дальше. В общем, новый мировой порядок в итоге. Таки будет.

Российская пропаганда (которую я изучила и на прикладном уровне) – показательный маркер. Когда в единичном проявляется целое.

Россия, начиная с 2014 года, прошла три этапа пропаганды, сейчас – зашла в четвёртый.

Первый этап – когда объектом "сообщений" считался весь мир. Ну, вся эта шняга про "гражданскую войну", в расчёте на то, что мир поверит, и склонит Украину к капитуляции. Провалился.

Второй этап – расчёт на украинских граждан оккупированных территорий и граждан РФ. Информкампании про "нацистов" и прочую "зраду" – как, типа, тяжело и плохо жить в Украине, а в "ЛДНР" (в российской и остеологии), типа, все зашибись. Провалился.

Третий этап – когда аудитория свелась исключительно к внутрироссийской. Все эти мобилизационные технологии про НАТО, которое хочет "напасть" на Россию, четыре точки, откуда готовилось "нападение", и, наконец, "спецоперация". Привалилась. Потому что авторы пропаганды стали ее же жертвами. Уверовали в собственный бред, а значит – потеряли связь с реалиями.

Четвёртый этап – он впереди, но скоро. Когда начнётся ещё не прозревание, ещё не пустота расколдованного мира, но некие сбои – в причинно-следственных связях. То, в чем Россия обвиняла весь мир, чудным образом станет отражением самой РФ. С последующим продолжением на уровне действий. Денацификацией и тд. Ну вы поняли. Все-все-все.

Пятый этап тоже будет. Но не будем забегать наперёд. Это перспектива 2023 года.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...