24 січня 2023, 14:10

Про контекст кадрових змін

Останніми днями відбулося ряд гучних/статусних відставок високопосадовців у різних відомствах – в Кабміні (окремих міністерствах), Офісі президента, Генпрокуратурі, на рівні голів адміністрацій регіонів.

Десь це носило характер публічного обговорення можливих порушень/зловживань, а десь – рішення озвучувалися без будь-якого обговорення.

Безперечно, така синхронність відставок – це маркер. Закономірний, на мій погляд, та позитивний.

По-перше, це свідчення того, що на фоні затяжної війни внутрішня політика нікуди не зникла, і буде набирати обертів (у 2024 році за графіком, якщо не змістяться терміни через війну, мають відбутися як президентські, так і парламентські вибори; причому, їх почерговість, як і до повномасштабного вторгнення, залишається актуальним питанням).

Добре, що зберігається увага розслідувачів, українських та закордонних ЗМІ до ряду процесів. Наприклад, на фоні історії зі смертю Дениса Кірєєва, де проявилась, можливо, недостатня координація між собою розвідувальних відомств на початковому етапі, відбулася зустріч керівників ГУР Міноборони та СБУ. Війна, про що я часто пишу, вимагає не лише наших зовнішніх (військових та дипломатичних) перемог, а й внутрішніх – у плані зміцнення та невразливості України зсередини.

Кадрова політика в пострадянський країнах традиційно не прив'язана до будь-яких критеріїв, або ж – чисто формально до правил та процедур, а по факту мотивована неформатним пактом еліт, груповими інтересами та наявним рівнем політичної культури. Тут Україна має пройти великий шлях та прийти до мотивації суспільного блага, коли політичні еліти, капітал, суспільство та ідея розвитку держави будуть об'єднані.

По-друге, це свідчення зовнішньої уваги до внутрішніх процесів в Україні. А раз є така увага, значить – є запит на внутрішні перетворення, під які будуть виділятися значні фінансові ресурси.

Бачення миру для нас має включати не лише обговорення формату військової безпеки, але й здійснення кроків в інших сферах, які зроблять Україну самодостатньою зсередини (тим більше, є прив'язка до критеріїв кандидата в ЄС). Дуже важливо, щоб інерція наших військових перемог продовжилась на рівні внутрішніх перетворень, на рівні інституцій.

Це є питанням не лише трансформацій самої України, а й в значній мірі усього пострадянського простору.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...