Про період геополітичної турбулентності
Десятиліття турбулентності, про яке пише більшість західних аналітиків, маючи на увазі період після війни Росії проти України, почалося раніше. Під час війни.
Що й показало помилковість розрахунку Заходу на довгу війну як найменш ризикований варіант для самого Заходу. Війна вже давно йде на глобальному рівні, зачіпаючи прямо чи опосередковано практично всі регіони світу. І зволікання на одному напрямку не знімає ризики, а навпаки – сприяє їхньому прояву на інших напрямках, аж до гарячого загострення ситуації.
Близький Схід. Зв'язок не прямий, але опосередкований, з війною Росії проти України. Не тільки на очевидному рівні, коли безкарність (точніше вседозволеність) однієї агресії стає надихаючим прикладом для інших автократів та терористів. Але й на рівні реакції – маю на увазі компанії дезінформації, які вже включилися Росією, коли Кремль стандартно хоче посварити всіх з усіма.
Як і з Іраном – який каже, що не керував атакою ХАМАСу на Ізраїль, але взагалі підтримує саме угруповання – теж зв'язок, якщо не дуже прямий, то прямий.
Але що вражає? Вражає жорстокість, властива війнам та конфліктам, старим та новим, у 21 столітті.
Зрозуміло, що відбуваються тектонічні зрушення на геополітичному рівні (багато в чому, спровоковані Росією), маю на увазі зміну балансу сил та впливу у різних регіонах. Геополітичні інтереси були, є та будуть завжди.
Щодо Близького Сходу, той, хто стежить за ситуацією, не може не відзначити (як, наприклад, зазначає The Wall Street Journal), що атака ХАМАСа відбулася на фоні двох процесів, у яких не зацікавлений Іран: 1). нормалізації відносин між Саудівською Аравією та Ізраїлем за посередництва США; 2). розширення зв'язків Ізраїлю (враховуючи мирні угоди з Єгиптом та Йорданією) з країнами Затоки, що формує вісь американських союзників, яка пов'язує три ключові пункти глобальної торгівлі – Суецький канал, протоку Ормуз та Баб аль Мандеб, тобто Червоне море з Арабським морем.
Але в цій атаці є щось більше. Та жорстокість, яку ми спостерігали в перші місяці повномасштабного вторгнення Росії в Україну, і яку тепер бачимо щодо Ізраїлю. Те, що виділяють ізраїльські експерти як страшну особливість цієї атаки ХАМАС – це те, що тил фактично став фронтом, коли терористи спокійно зайшли в ізраїльські міста, використовуючи саме з цією метою ракетні атаки і атаки дронами, і подальші звірства.
І десятиліття турбулентності, яке вже почалося, не обмежується цими осередками війни та конфлікту. Є багато потенційних точок напруги. Взяти хоча б ті ж Балкани.
Це я до того, що війна давно має глобальний характер. І діяти потрібно на випередження, а не в режимі реагування, та ще й часом запізнілого (як із фактично відсутньою реакцією Заходу у 2014 році на анексію Криму та початок війни на Донбасі, а до того – війни з Грузією у 2008-му).
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
