10 жовтня 2023, 00:24

Про період геополітичної турбулентності

Десятиліття турбулентності, про яке пише більшість західних аналітиків, маючи на увазі період після війни Росії проти України, почалося раніше. Під час війни.

Що й показало помилковість розрахунку Заходу на довгу війну як найменш ризикований варіант для самого Заходу. Війна вже давно йде на глобальному рівні, зачіпаючи прямо чи опосередковано практично всі регіони світу. І зволікання на одному напрямку не знімає ризики, а навпаки – сприяє їхньому прояву на інших напрямках, аж до гарячого загострення ситуації.

Близький Схід. Зв'язок не прямий, але опосередкований, з війною Росії проти України. Не тільки на очевидному рівні, коли безкарність (точніше вседозволеність) однієї агресії стає надихаючим прикладом для інших автократів та терористів. Але й на рівні реакції – маю на увазі компанії дезінформації, які вже включилися Росією, коли Кремль стандартно хоче посварити всіх з усіма.

Як і з Іраном – який каже, що не керував атакою ХАМАСу на Ізраїль, але взагалі підтримує саме угруповання – теж зв'язок, якщо не дуже прямий, то прямий.

Але що вражає? Вражає жорстокість, властива війнам та конфліктам, старим та новим, у 21 столітті.

Зрозуміло, що відбуваються тектонічні зрушення на геополітичному рівні (багато в чому, спровоковані Росією), маю на увазі зміну балансу сил та впливу у різних регіонах. Геополітичні інтереси були, є та будуть завжди.

Щодо Близького Сходу, той, хто стежить за ситуацією, не може не відзначити (як, наприклад, зазначає The Wall Street Journal), що атака ХАМАСа відбулася на фоні двох процесів, у яких не зацікавлений Іран: 1). нормалізації відносин між Саудівською Аравією та Ізраїлем за посередництва США; 2). розширення зв'язків Ізраїлю (враховуючи мирні угоди з Єгиптом та Йорданією) з країнами Затоки, що формує вісь американських союзників, яка пов'язує три ключові пункти глобальної торгівлі – Суецький канал, протоку Ормуз та Баб аль Мандеб, тобто Червоне море з Арабським морем.

Але в цій атаці є щось більше. Та жорстокість, яку ми спостерігали в перші місяці повномасштабного вторгнення Росії в Україну, і яку тепер бачимо щодо Ізраїлю. Те, що виділяють ізраїльські експерти як страшну особливість цієї атаки ХАМАС – це те, що тил фактично став фронтом, коли терористи спокійно зайшли в ізраїльські міста, використовуючи саме з цією метою ракетні атаки і атаки дронами, і подальші звірства.

І десятиліття турбулентності, яке вже почалося, не обмежується цими осередками війни та конфлікту. Є багато потенційних точок напруги. Взяти хоча б ті ж Балкани.

Це я до того, що війна давно має глобальний характер. І діяти потрібно на випередження, а не в режимі реагування, та ще й часом запізнілого (як із фактично відсутньою реакцією Заходу у 2014 році на анексію Криму та початок війни на Донбасі, а до того – війни з Грузією у 2008-му).

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...