Про електоральні виклики наступного року
Зупинилась якось на формулюванні президента Італії Матарелли про "фрагментовану світову війну" та про те, що виходом може бути лише зміцнення інституцій.
Значить – таки визнається збій на рівні світової системи як такої та правил як таких. Раз одночасно у світі є декілька різної інтенсивності гарячих, холодних та потенційно нових конфліктів.
У книзі Калдор про "Нові та старі війни", згадала зараз, констатується, що після Другої світової війни міждержавних воєн було дуже мало, і, як правило, ці війни (Індія та Пакистан, Греція та Туреччина, Ізраїль та арабські держави) примирялись втручанням наддержав. Винятком була лише ірано-іракська війна.
А за останні двадцять років почала різко зростати їх тенденція і одночасно спадати дієвість міжнародного права.
І от я думаю, коли ж це світ пропустив той момент, коли з-під його ніг почала вислизувати підлога часу?
Бо якщо Росія як протоімперія живе минулими імперськими мареннями, то Захід – поствоєнним підходом 20 століття та першим десятиліттям 21-го, коли процвітання та прибуток розглядалися як основа та мотив для збереження світової системи. Але виявилося, що це не гарантія від війн.
Наступного року до військових викликів додаються ще й електоральні. Коли до влади можуть прийти політики/партії, сконцентровані виключно на внутрішній проблематиці – відтак, це працюватиме на зменшення євроатлантичної єдності. Тобто, ризик того самого варіанту, що Путін пересидить Захід.
У 2024 році, за даними Reuters, більше чверті населення світу піде на вибори. У Тайвані – уже у січні, у Росіі – у березні, в Індії – у травні, у США – у листопаді. Також до кінця 2024-го може бути обраний новий парламент у Великобританіі. А ще улітку будуть вибори до Європарламенту.
Це я до того, що з огляду на зовнішню конʼюнктуру нам треба обовʼязково працювати над невразливістю зсередини. Тим більше, що нам є над чим працювати – над подальшим напрацюванням руху до ЄС та зміцненням обороноздатності.
Усі, мабуть, помітили, як останнім часом активізувались політичні процеси в Україні.
З одного боку, наявність політичного процесу, хоч і триває війна, для демократичної країни – це нормально.
З іншого боку, вибори під час війни – це абсурд, і абсолютно правильно, що було прийнято рішення не проводити їх зараз.
А з іще іншого боку, політичний процес за умов відсутності у нас сталої практики уміння поєднувати різні інтереси – шукає виходу. І це теж нормально.
Але важливо, щоб за умов ускладнення зовнішньої конʼюнктури (наступний рік у цьому сенсі буде непростим), все ж, на рівні політичного процесу був дотриманий баланс, а головне – зосередження на реальних цілях та результатах.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
