7 серпня 2024, 13:44

Про таймінг

Є така робота Роберта Уітмена під назвою "Ущільнення". Її премʼєра відбулася у нью-йоркському кінотеатрі "Синематика кінематографіста" ще у 1965 році.

Початкова ідея роботи полягала у створенні "плаского" простору, коли зображення людей проектувалися на них самих, плюс використовувалося специфічне освітлення, що надавало фігурам специфічних відображень. Виходило, що, наприклад, дві людини рухалися на екрані і одночасно перетинали сцену. Або коли зображення на плівці перетворювалися в живі за допомогою дзеркал. Тобто, попередньо зняті кадри на екрані відбувалися у минулому, але повторювалися на сцені у теперішньому часі у вигляді трансформованих дій, що були відзняті на плівці. У результаті простір і час стали головними елементами цього перформансу.

Як зараз, коли не лише простір із класичної геополітики, а й час (таймінг, онлайн/офлайн) і логістика мають не менше значення.

Війна, яку розгорнула Росія проти України, і яку вона починає розгортати (поки що на рівні гібридних дій) проти Заходу, актуалізувала усі три порядки, якщо так можна сказати, сучасних військових знань.

1. Стратегія (геополітика та довгострокові цілі; важливість рухатися у правильному напрямку; поєднання простору та часу).

2. Тактика (уміння оцінювати власні сили та сили супротивника; таймінг дій; важливість поєднання різних військових та інших дій одночасно).

3. Логістика (знання території та ланцюгів супротивника; випереджальні кроки перед безпосередніми військовими діями).

Війна в реальному часі поступово витісняє війну у реальному просторі. Саме тому так важливо, щоб рішення ухвалювалися своєчасно, щоб агресивні режими не встигали перебудовуватися під нові "просторові" умови. Це стосується і кількості літаків-винищувачів, і інших важливих рішень у сфері безпеки, які можуть якісно вплинути на статус-кво фронту.

От, скажімо, днями речник Держдепу США Метью Міллер сказав, що рішення щодо збиття ракет над Україною мають прийняти колективно всі члени НАТО. Це як подивитись на питання. Якщо мова йде про те, що уламки ракет періодично потрапляють на територію країн НАТО по флангам (південь та схід), а російські військові літаки періодично залітають без оповіщення у повітряний простір цих країн, то мова йде не лише про безпеку України, а й самих країн НАТО. Розміщення систем ППО, скажімо у Польщі та Румунії – це про захист самого альянсу та зупинку можливих подальших агресивних намірів Росії, а не лише про допомогу Україні.

І знову ж таки таймінг. Росія намагається одночасно використовувати вигідний момент, як, наприклад, це було під час затримки допомоги Україні у Конгресі. Одночасно посиливши наступ на нашому сході та ракетні обстріли на знищення української енергетичної/іншої цивільної інфраструктури, а також – активізувавши дезінформаційні кампанії на Заході (з метою вплинути на настрої/вибори) та гібридні силові дії (підпали різних обʼєктів у Європі, заколоти на кордонах, підготовку убивств менеджерів оборонних підприємств).

Захід же діє переважно поетапно, у тому числі й у питанні надання військової допомоги Україні та посилення власної безпеки. Хоча уже не раз було продемонстровано, що у війні, де застосовуються практики минулого, теперішнього, майбутнього (характеристика одного з американських генералів), перевагу можна отримати, застосовуючи якраз одночасно різні механізми та інструменти.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...