12 листопада 2024, 16:29

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці. Просто його повернення до влади може пришвидшити цей процес.

А тема гостро виникла після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, коли навіть у самій Німеччині була визнана помилковою політика "меркелізму" в частині оборони та енергетики, залежності від РФ та дисбалансі персональних та колективних інтересів (СП 2).

Зараз тема лідерства у Європі стає актуальною як ніколи. Бо перед континентом є ряд викликів, у різних сферах. Якщо коротко, то:

1. Оборона (те, що сформулював Марк Рютте, прийшовши на посаду генсека НАТО): спільне відчуття ризиків і загроз, і далі посилення оборони (перш за все, східного та південного флангів).

2. Економіка (те, що стало предметом нещодавнього великого звіту колишнього премʼєр-міністра Італії і глави центробанку Євросоюзу Маріо Драгі): конкурентоспроможність ЄС (у широкому сенсі слова).

3. Бачення (маю на увазі довгострокове бачення перспективи), а отже – розуміння та ініціювання політичних рішень, і їх пріоритетності.

Зростання ультраправих настроїв – це якраз не просто про фріків, а й про те, що є прогалини з лідерством.

У цьому сенсі момент транзиту влади у США якраз може стати тим періодом, коли європейські лідери проявлять більшу рішучість (а хтось, можливо, і лідерські якості) у питанні безпеки континенту.

Адже було зрозуміло (а чергове загострення російських ударів по Україні лише підтверджує), що Росія намагатиметься по-максимуму атакувати українські міста до приходу нової американської адміністрації. Щоб відхопити якомога більше до періоду початку нового етапу мирного процесу. Плюс – традиційно зимній період.

Ясна річ, що в перехідний період, навряд чи, можна розраховувати на якісь кардинальні рішення США. Проте, якщо адміністрація Джозефа Байдена виділить усі наявні ресурси уже зараз (в межах можливостей Пентагону), а також якщо європейські лідери приймуть рішення щодо власного озброєння (зокрема, ракет), це суттєво знизить агресивні наміри РФ у логіці діяти нахрапом.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про стратегічну не/визначеність та рух до неї

Все ж, є відчуття та певні передумови вважати, що адміністрація Дональда Трампа енергійно почне діяти у напрямку зупинки війни. Це також помітно і по рішеннях діючої адміністрації Джозефа Байдена, яка зараз задіює усі можливі ресурси, що важливо...

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...

Про заяву Сікорського щодо Криму

Маю на увазі слова міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо такого варіанту по Криму: мандат ООН на 20 років і тоді референдум...