12 листопада 2024, 16:29

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці. Просто його повернення до влади може пришвидшити цей процес.

А тема гостро виникла після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, коли навіть у самій Німеччині була визнана помилковою політика "меркелізму" в частині оборони та енергетики, залежності від РФ та дисбалансі персональних та колективних інтересів (СП 2).

Зараз тема лідерства у Європі стає актуальною як ніколи. Бо перед континентом є ряд викликів, у різних сферах. Якщо коротко, то:

1. Оборона (те, що сформулював Марк Рютте, прийшовши на посаду генсека НАТО): спільне відчуття ризиків і загроз, і далі посилення оборони (перш за все, східного та південного флангів).

2. Економіка (те, що стало предметом нещодавнього великого звіту колишнього премʼєр-міністра Італії і глави центробанку Євросоюзу Маріо Драгі): конкурентоспроможність ЄС (у широкому сенсі слова).

3. Бачення (маю на увазі довгострокове бачення перспективи), а отже – розуміння та ініціювання політичних рішень, і їх пріоритетності.

Зростання ультраправих настроїв – це якраз не просто про фріків, а й про те, що є прогалини з лідерством.

У цьому сенсі момент транзиту влади у США якраз може стати тим періодом, коли європейські лідери проявлять більшу рішучість (а хтось, можливо, і лідерські якості) у питанні безпеки континенту.

Адже було зрозуміло (а чергове загострення російських ударів по Україні лише підтверджує), що Росія намагатиметься по-максимуму атакувати українські міста до приходу нової американської адміністрації. Щоб відхопити якомога більше до періоду початку нового етапу мирного процесу. Плюс – традиційно зимній період.

Ясна річ, що в перехідний період, навряд чи, можна розраховувати на якісь кардинальні рішення США. Проте, якщо адміністрація Джозефа Байдена виділить усі наявні ресурси уже зараз (в межах можливостей Пентагону), а також якщо європейські лідери приймуть рішення щодо власного озброєння (зокрема, ракет), це суттєво знизить агресивні наміри РФ у логіці діяти нахрапом.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...