9 січня 2025, 01:33

Світова еклектика

Все ж, навіть публічне інформаційне поле останніх місяців дає підстави вважати, що є налаштованість у тих, хто має важелі впливу, докласти зусиль для припинення війни.

У той же час, визначеності, без якої неможливий сталий мир, не так уже й багато.

І я не лише про гарантії безпеки для України. Хоча тут є певний рух. 1. Згода, яка є у всіх (України, США, Європи) – це посилення обороноздатності України. 2. Якщо це не НАТО (як хочемо ми; принаймні, запрошення уже зараз), то цілком конкретні формати співпраці/присутності окремих країн НАТО (тобто, саме Європа, мабуть, відіграватиме більшу роль, ніж та, що є чи була, у питанні безпеки регіону).

Визначеності – загалом стає менше, на рівні світових процесів. Одним із ризиків 2024 року, окрім гарячих війн/потенційних конфліктів (Україна, Близький Схід та зростання напруженості у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні) та гібридних активностей (у звіті Гельсінської комісії США зафіксовано близько 150 прецедентів гібридних дій на території країн НАТО, починаючи з 2022 року, у яких підозрюється РФ, і навіть є

їх класифікація за чотирма типами: диверсії на обʼєктах критичної інфраструктури, кампанії насильства, міграція зізброєю, втручання у вибори та дезінформація), поза сумнівом, був і електоральний ризик. Велика кількість виборів (в демократіях і автократіях, якщо у них вибори можна вважати такими). Ультраправий не розворот, але ухил точно, у Європі. Франція та Німеччина частково ще переживають цей ухил. Політичні кризи та нестандартні ситуації для демократій (як, скажімо, відміна першого туру президентських виборів у Румунії чи безвладдя у Південній Кореї після спроби тоді діючого президента запровадити воєнний стан). Зараз Дональд Трамп, який задекларував припинення війн, розвʼязаних автократами-волюнтаристами, одразу ж після обрання сам почав дивувати (або його окремі члени команди) досить специфічними заявами на адресу країн-партнерів.

Це я до того, що певні процеси на рівні суспільств/їх запитів/ролі політиків і тд – відбуваються одночасно і на різних рівнях. І хто цим скористається і як – демократіі чи автократії – залишається актуальним і для цього року.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про гарантії безпеки

Все ж, показовим є те, з якою обережністю західні лідери обговорюють можливу миротворчу місію в Україні, всіляко підкреслюючи варіант на після гарячої фази війни...

Про стратегічну не/визначеність та рух до неї

Все ж, є відчуття та певні передумови вважати, що адміністрація Дональда Трампа енергійно почне діяти у напрямку зупинки війни. Це також помітно і по рішеннях діючої адміністрації Джозефа Байдена, яка зараз задіює усі можливі ресурси, що важливо...

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...