9 січня 2025, 01:33

Світова еклектика

Все ж, навіть публічне інформаційне поле останніх місяців дає підстави вважати, що є налаштованість у тих, хто має важелі впливу, докласти зусиль для припинення війни.

У той же час, визначеності, без якої неможливий сталий мир, не так уже й багато.

І я не лише про гарантії безпеки для України. Хоча тут є певний рух. 1. Згода, яка є у всіх (України, США, Європи) – це посилення обороноздатності України. 2. Якщо це не НАТО (як хочемо ми; принаймні, запрошення уже зараз), то цілком конкретні формати співпраці/присутності окремих країн НАТО (тобто, саме Європа, мабуть, відіграватиме більшу роль, ніж та, що є чи була, у питанні безпеки регіону).

Визначеності – загалом стає менше, на рівні світових процесів. Одним із ризиків 2024 року, окрім гарячих війн/потенційних конфліктів (Україна, Близький Схід та зростання напруженості у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні) та гібридних активностей (у звіті Гельсінської комісії США зафіксовано близько 150 прецедентів гібридних дій на території країн НАТО, починаючи з 2022 року, у яких підозрюється РФ, і навіть є

їх класифікація за чотирма типами: диверсії на обʼєктах критичної інфраструктури, кампанії насильства, міграція зізброєю, втручання у вибори та дезінформація), поза сумнівом, був і електоральний ризик. Велика кількість виборів (в демократіях і автократіях, якщо у них вибори можна вважати такими). Ультраправий не розворот, але ухил точно, у Європі. Франція та Німеччина частково ще переживають цей ухил. Політичні кризи та нестандартні ситуації для демократій (як, скажімо, відміна першого туру президентських виборів у Румунії чи безвладдя у Південній Кореї після спроби тоді діючого президента запровадити воєнний стан). Зараз Дональд Трамп, який задекларував припинення війн, розвʼязаних автократами-волюнтаристами, одразу ж після обрання сам почав дивувати (або його окремі члени команди) досить специфічними заявами на адресу країн-партнерів.

Це я до того, що певні процеси на рівні суспільств/їх запитів/ролі політиків і тд – відбуваються одночасно і на різних рівнях. І хто цим скористається і як – демократіі чи автократії – залишається актуальним і для цього року.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...