9 січня 2025, 01:33

Світова еклектика

Все ж, навіть публічне інформаційне поле останніх місяців дає підстави вважати, що є налаштованість у тих, хто має важелі впливу, докласти зусиль для припинення війни.

У той же час, визначеності, без якої неможливий сталий мир, не так уже й багато.

І я не лише про гарантії безпеки для України. Хоча тут є певний рух. 1. Згода, яка є у всіх (України, США, Європи) – це посилення обороноздатності України. 2. Якщо це не НАТО (як хочемо ми; принаймні, запрошення уже зараз), то цілком конкретні формати співпраці/присутності окремих країн НАТО (тобто, саме Європа, мабуть, відіграватиме більшу роль, ніж та, що є чи була, у питанні безпеки регіону).

Визначеності – загалом стає менше, на рівні світових процесів. Одним із ризиків 2024 року, окрім гарячих війн/потенційних конфліктів (Україна, Близький Схід та зростання напруженості у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні) та гібридних активностей (у звіті Гельсінської комісії США зафіксовано близько 150 прецедентів гібридних дій на території країн НАТО, починаючи з 2022 року, у яких підозрюється РФ, і навіть є

їх класифікація за чотирма типами: диверсії на обʼєктах критичної інфраструктури, кампанії насильства, міграція зізброєю, втручання у вибори та дезінформація), поза сумнівом, був і електоральний ризик. Велика кількість виборів (в демократіях і автократіях, якщо у них вибори можна вважати такими). Ультраправий не розворот, але ухил точно, у Європі. Франція та Німеччина частково ще переживають цей ухил. Політичні кризи та нестандартні ситуації для демократій (як, скажімо, відміна першого туру президентських виборів у Румунії чи безвладдя у Південній Кореї після спроби тоді діючого президента запровадити воєнний стан). Зараз Дональд Трамп, який задекларував припинення війн, розвʼязаних автократами-волюнтаристами, одразу ж після обрання сам почав дивувати (або його окремі члени команди) досить специфічними заявами на адресу країн-партнерів.

Це я до того, що певні процеси на рівні суспільств/їх запитів/ролі політиків і тд – відбуваються одночасно і на різних рівнях. І хто цим скористається і як – демократіі чи автократії – залишається актуальним і для цього року.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про глобальний вимір руху до миру

У буремні часи живемо, поза сумнівом. Коли війни та конфлікти оголили різного типу вразливості – виклики одночасно є і на рівні держав, і на рівні альянсів, і на рівні систем загалом...

Ялта-2

Уже зараз, на стадії обговорення гарантій безпеки для України, можна констатувати нові реалії. Якщо усі ці понад 30 років з моменту розвалу Радянського Союзу, фактично до повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році, саме Росія сприймалась Заходом як гарант від хаосу на пострадянському просторі, то зараз усе навпаки...

Від "Sinews of War" до "Sinews of Peace"

Відновлення військових постачань Україні, а також перспектива запровадження нових санкцій проти РФ та її партнерів, поза сумнівом, виводить Кремль зі звичної рівноваги...

Поворотний момент Заходу, який не відчуває РФ

Тут Дмітрій Мєдвєдєв знову пустився берегів. Взявся розмірковувати про американських "дідуль" (Владімір Путін свого часу вважав дотепними жарти про "бабуль")...

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...