17 червня 2025, 08:52

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке.

Цього разу спільного комуніке (з огляду на позицію США) і не планувалось. За даними Reuters, "напередодні лідери країн підготували кілька проектів, зокрема щодо міграції, штучного інтелекту та критично важливих корисних копалин, однак, жоден з них не був схвалений Сполученими Штатами".

Натомість, Трамп знову згадав Путіна, заявивши, що якби РФ залишилась у G8, то і війни не було б. І відбув із саміту на день раніше. А в цей час Росія посилює атаки по українських містах, про що попереджала Україна.

Ну, що ж. За таких обставин, мабуть, навпаки треба було прийняти спільне комуніке. Щоб продемонструвати збереження "принципу багатосторонності", навіть, без США. Бо, попри те, що міжнародна система на рівні правил та регуляції явно дала збій, коли допустила/не упередила велику війну Росії на європейському континенті, завершенням війни (на геополітичному рівні) все одно стане повернення до правил. Питання – до яких конкретно. І тут уже постає тема цінностей та принципів. У Європі це розуміють. У РФ це розуміють (тому й навʼязують окрім територіальних, ще й односторонні політичні вимоги Україні). Чи і як це розуміють у США – залишається (поки що) без відповіді.

Я уже колись згадувала, і згадаю ще раз, що у 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations). У якомусь сенсі "неміцні зв'язки" – це те, що притаманне сьогоднішньому етапі повсюдно у світі. Міжнародній системі загалом. Коли одна неврегульованість породжує інші.

Якщо ще рік тому позиція США була маркером для багатьох (зокрема, для Європи), то зараз, мабуть, рішення самих європейських лідерів мають стати маркером. Поєднання оборонної складової разом із баченням того, до якого результату треба прийти, може пришвидшити рух до миру.

Можливо, саме так із існуючої нестійкості почнуть проростати паростки (на основі "принципу багатосторонності") справжніх інтересів, і далі – регуляцій на рівні світової системи. Мирних форм взаємодії.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...