29 липня 2025, 23:07

Поворотний момент Заходу, який не відчуває РФ

Тут Дмітрій Мєдвєдєв знову пустився берегів. Взявся розмірковувати про американських "дідуль" (Владімір Путін свого часу вважав дотепними жарти про "бабуль"). Так, ніби російська вертикаль разом з її офіційними і неофіційними холуями – це суцільні вічно квітучі крокуси.

У цьому контексті згадала слова мудрих людей, які недарма казали, що останній і вищий дар богів людині – це почуття міри. Скочування у будь-якого типу надмірність (ідеалізація, недооцінка значущості ситуації чи захмарність вимог/ультиматумів) – це, як правило, крайня стадія. Бо витягти когось з такого стану зацикленості завжди важко – виключно, якщо суб'єкт зрозуміє неадекватність/невідповідність своїх дій/підходів реаліям. Але це не про РФ.

Відсутність міри давно стала характеристикою Росії. Що у зовнішніх діях, що у внутрішніх. Це не просто волюнтаризм (як Хрущов, кукурудза та "кузькіна мать"). Це надмірність волюнтаризму, коли підвищення градусу на кожному етапі уже просто не відчувається. Починаючи від наглухо завертикаленої політичної системи та фасадності "виборів"/"вибору". І, закінчуючи виразним впаданням в комплекс реваншизму з особливою хромосомністю.

Тому сама собою російська агресія, якщо її не спинити, не припиниться. Росія і так завела світову систему у "ситуацію потрапляння". Меморандум від РФ з неадекватними вимогами щодо України та західних альянсів – класичний приклад надмірності. Схоже, це зрозуміли і в США. А також те, що без дієвих кроків вийти із "потрапляння в ситуацію" агресивного хаосу та шантажу, який усім навʼязує РФ, буде просто неможливо. Мають бути дії, а не лише слова.

Тим більше, зараз складається відповідний глобальний контекст. Маю на увазі те, що на даному етапі, схоже, усі, окрім РФ, налаштовані на готовність повернутись до правил (приклад США і Китаю є показовим), і таким чином – до прогнозованості та передбачуваності відносин, звузивши діапазон ризиків. Допускаю, що поворотний момент у бік руху до повернення правил відбувся (а саме це – повернення до правил та принципу багатосторонності – можна буде вважати завершенням війни на глобальному політичному рівні), питання – лише в часових термінах.

Але в Росії давно втратили почуття міри, а разом із нею – і чутливість до реалій та інтуїцію.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...