"Тягомотина"
Парадокс. Усі у світі розуміють абсолютну безпричинність війни РФ проти України (у сенсі відсутності будь-яких реальних причин – немає ні етнічного, ні релігійного факторів, які часто означають непримиренність), а вихід з війни, як і раніше, наштовхується на ультиматуми Росії і "тягомотину", як сказав днями один із небагаточисленних союзників РФ.
І таки дійсно тягомотина. Але з боку Росії. От Путін розговорився у Бішкеку, сказавши серед іншого, що не бачить зараз можливості ведення переговорів з українською стороною через юридичний фактор (одна із давніх відговорок для "з'їжджання з теми" переговорів) і що взагалі його мета – отримати згоду на свої пропозиції від ключових міжнародних гравців.
Тобто, розумієте? Йдеться не лише про навʼязування односторонніх поступок Україні, а й про прагнення РФ, по суті, легалізувати свій військовий курс з насильницьким та волюнтаристським переглядом кордонів та правил. У логіці Кремля всі у всьому винуваті і мають щось змінювати, окрім самої РФ, яка і розпочала війну. Навіть щодо США, коли, з одного боку, любʼязність Віткоффа, як сказав Путін, а з іншого – санкції проти двох близьких російській владі нафтових кампаній.
Саме тому подвійно важливо, щоб припинення військових дій та його умови мали справедливий або, як мінімум, адекватний характер з урахуванням міжнародного права. Розвʼязана Росією війна не має жодних реальних підстав. А тепер Кремль ще й декларує намір отримати лояльність на шантажистські умови. Замість того, щоб бути в ситуації необхідності виконання умов до РФ, як країни, яка розпочала та продовжує війну.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
