Трохи realpolitik
За минулий рік відомий розрахунок Кремля щодо Європи "пересидіти Захід" набув явно-очевидно не тільки характеру ставок на внутрішньополітичні та внутрішньоекономічні процеси в окремих країнах західних альянсів. Але й характер виклику, пов'язаного із трансформацією взаємин між адміністрацією США та європейськими лідерами.
Назад тому днів кілька у ЗМІ вийшли публікації, що відображають дві лінії. З одного боку, є озвучена позиція генсека НАТО Марка Рютте, яка полягає в тому, що Європа на сьогодні не може самостійно (без США) забезпечити власну безпеку. З іншого боку, на фоні уваги до Гренландії та "Ради миру" Дональда Трампа, яка за своїм форматом явно виходить за рамки Гази, а тепер ще й спільний фото-портрет Трампа з Путіним у Білому Домі, в Європі загострилися голоси тих, хто вважає, що добігає кінця початкова готовність підлаштовуватися під Трампа, daddy-style.
І далі, мабуть, різних проявів буде більше. Наприклад, реакція Трампа на підписану нещодавно угоду про економічну співпрацю між Євросоюзом та Індією.
Але, якою б не була стилістика, у будь-якому разі трансформація американо-європейських взаємин триватиме. І тут, якщо ми говоримо про Європу, має значення, все ж таки, насамперед сам зміст політики. Адже тема "daddy" виникла як запит виграти час, необхідний для посилення власної обороноздатності, щоб не дозволити Кремлю "пересидіти Захід". У сенсі використовувати існуючі в Європі вразливості. Тому наступний, і головний рівень дискусії в Європа: не навколо стилістики, а навколо змісту, усвідомлення/посилення власної суб'єктності.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
