Про нормалізацію ненормального
У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari).
Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму.
Ніщо не нове в цьому світі, як то кажуть. Але є нюанси. Зараз, схоже, ми всі перебуваємо в процесі "Нічому не дивуватися", але в односторонньому прояві – коли погане ("дурна повторюваність") не тільки розсуває нові грані розповзання, а й стає нормою.
У цьому сенсі всі "червоні лінії", про які періодично ще згадують (за інерцією з епохи після Другої Світової війни, коли вони виконували функцію попередження та запобігання, у тому числі великих війн та конфліктів), давно відсунуті, потім закреслені; натомість – відбувається не/нормалізація злочинів та волюнтаризму без будь-яких "ліній". У 21 столітті вони остаточно втратили свій первісний зміст.
По-перше, гібридні підходи, найрізноманітніші (від "зелених чоловічків" та "військових за спинами жінок та дітей" – до штучних міграційних криз на російських та білоруських кордонах із західними альянсами та "нічийних" дронів над небом Європи), ускладнюють виявлення і, відповідно, покарання порушника. Усі, звісно, розуміють, хто і як порушує. Але оскільки порушник завжди маскується в тилу/у тилів того/тих, де він хоче зламати ситуацію, то й задіяти маркер "червоних ліній" і далі інструменти міжнародного права не завжди є можливим.
По-друге, повномасштабне вторгнення Росії в Україну, яке триває майже чотири роки – це апріорі порушення всіх "червоних ліній", коли одна країна відкрито намагається знищити іншу, і робить це по наростаючій. Логіка вирішення проблеми на упередження тут уже не працює. Проблема вже є. І йдеться вже не про "червоні лінії", а про те, як зупинити маньяка і вийти на справедливий мирний процес, тобто в рамках будь-яких правил взагалі.
Не можна допустити нормалізації злочинів, саме це хоче закласти РФ у свій переговорний підхід. Інакше – агресія, через якийсь час, неминуче відтвориться, на новому рівні і в новому обсязі. Навіть тема "ядерної зброї" (як "червона лінія" ще зовсім недавно для всього світу) поступово через нескінченне юзання Росією перетворюється чи не на повсякденну загрозу на рівні обговорення теми.
Напередодні другого раунду переговорів в Абу-Дабі, а також візиту генсека НАТО до Києва, Росія вкотре здійснила масовану комбіновану атаку по Україні (рекорд з балістики) з метою використання шантажу цивільного населення як інструмент тиску в переговорах. І це також та злочинна "нормалізація", яку давно нав'язує РФ. Саме тому важливо, яким буде вихід із війни та рух до миру. Гібрида треба зупинити.
Інакше, повторюся, "дурна повторюваність" війни як зовнішнього та внутрішнього курсу РФ (за відсутністю інших напрямів) проявлятиметься у нових руйнівних гібридностях.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
