10 лютого 2026, 16:35

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції. Що закономірно.

Маю на увазі дві лінії, які усе чіткіше проявляються всередині Європи: одна орієнтована на якомога довше збереження співпраці із США, і уникання казати Трампу "ні"; інша – на відхід від спілкування у daddy-style, і можливість заперечень.

Цьогоріч традиційна доповідь напередодні Мюнхенської безпекової конференції має назву "У стані руйнування".

Звісно, ця тенденція стосується процесів загалом у світі, коли "коли руйнування наявних інституцій і правил дедалі частіше переважає над поступовими реформами та корекцією політик", і тут також акцентується увага на ситуації всередині демократій. Але значна увага приділяється саме Європі, тим викликам та трансформаціям, які повʼязані зі змінами у трансатлантичній взаємодії.

У доповіді, зокрема, констатується, що американська невизначеність щодо безпеки, коли США надсилають "змішані сигнали щодо швидкості та масштабу свого відходу", а також загального підходу до європейської безпеки, який "коливається між заспокоєнням, умовністю та примусом", "психологічно загнала європейців у пастку між запереченням і прийняттям". Тобто, підхід США є волатильним, як зазначається у доповіді. У цьому контексті, європейські країни, прагнучи утримати присутність США в безпековому порядку, "відкладали важче завдання – підготовку до майбутнього, в якому США відійдуть незалежно від обставин". Також констатується, що "ера, в якій Європа могла покладатися на США як на беззаперечного гаранта безпеки, закінчилася", і подальше зволікання з рішеннями може залишити континент у "сірій зоні між конкуруючими сферами впливу" та "поступово підірвати його здатність самостійно формувати власне майбутнє".

Подивимось. Можливо, цього Мюнхена на конференції увага буде прикута саме до промов європейських лідерів, коли уже необхідне "алаверди" не лише на минулорічну промову Венса, яка тоді стала для багатих європейців шокуючою, а на реалії, які стають все більш реальними (соррі за тавтологію). "Стан руйнування", зафіксований у доповіді, вимагає зібраності та бачення. Тому повторюсь, показовими будуть виступи європейських лідерів.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...

Трохи realpolitik

За минулий рік відомий розрахунок Кремля щодо Європи "пересидіти Захід" набув явно-очевидно не тільки характеру ставок на внутрішньополітичні та внутрішньоекономічні процеси в окремих країнах західних альянсів...

Про переговори в Абу-Дабі

Судячи з усього, це лише старт реального переговорного процесу (якщо ми говоримо про участь РФ). Звісно, це не означає, що ми уже на шляху визначення часових рамок припинення військових дій, або що Росія сприйняла підхід, який передбачає компромісність, і не факт, що сприйме...

Дух Давосу

"Дух діалогу" – так була сформульована основна тема цьогорічного форуму у Давосі, присвяченого тому, "як зробити світ кращим". А ще, не так давно, зʼявилось формулювання "Дух Анкориджу", яке запустив Кремль після зустрічі лідерів США та РФ Дональда Трампа і Володимира Путіна на Алясці, як спробу усунути Європу/Україну від переговорного процесу...

Про дипломатичний фронт

Останні місяці – особливо активні у прояві всіх трьох складових війни та пошуку миру: фронт (інтенсивні бої), тил (атаки РФ по цивільній інфраструктурі), дипломатія (мирні переговори)...

Нові виклики для Європи

Події у Венесуелі (у контексті рамки автократії vs демократії) трактуються переважно у двох прямо протилежних підходах. Перший – це знак для всіх автократій, що їхня доля в будь-який момент може бути вирішена у спосіб, коли сильна демократична держава в обхід тривалих погоджень усіх з усіма може виявити рішучість...