Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції
1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові. Попри партнерські заяви Марко Рубіо про вкоріненість єдності США та Європи, все ж, думаю, європейські лідери усвідомили, що трансформації (з точки зору викликів для європейського регіону і необхідності посилелення за рахунок власних зусиль та ресурсів) триватимуть (про що сказав Жан Ноель Барро). І питання мирного врегулювання російської війни проти України в значній мірі стане маркером того, на яких засадах будуватимуться нові правила загалом.
2. Безпека Європи (як з точки зору поточних загроз, так і довгострокового бачення) як одна з головних тем. Природньо, що основна увага була прикута до трансатлантичної складової виступів – позиції США і реагування Європи, і навпаки. Природньо, бо минулорічна промова Джей Ді Венса дійсно ознаменувала розворот від звичної ситуації американського безпекового даху для Європи до необхідності посилення відповідальності європейців за власну безпеку. Але не менш цікавими були виступи європейців у рамках суто європейської позиції. Бо в найближчі місяці, думаю, саме це стане предметом активних дискусій/ рішень всередині Європи. Це і про те, хто і як має/може представляти Європу у переговорах (тут варто згадати слова Володимира Зеленського про важливість єдиної позиції, щоб Кремль не намагався використати кожну країну окремо; сюди ж можна віднести слова про те, що зволікання з перспективою членства України у Євросоюзі буде мотивувати РФ до блокування не лише процесу, а й самої перспективи). Чи здатна Європа на надання більших далекобійних можливостей для України уже зараз (без американських томагавків). Як довго Європа залишатиметься сплячим гігантом, про що сказав Кір Стармер. Та інші питання, повʼязані з необхідністю рішень країн безпосередньо європейського регіону.
3. Взаємововязаність обговорюваних тем, як і проблем. Війна РФ проти України (як і рух до миру) уже давно не сприймається як локальна тема, і має чимало глобальних проявів. Один із них – тема ядерного стримування. Після завершення договору між США та РФ було анонсовано, що розпочнеться напрацювання договору в рамках існуючих реалій, коли тема стримування є актуальною не лише по лінії РФ-США. У той же час, саме російська війна спровокувала обговорення розширення ядерної парасольки у безядерних демократичних країн та більш активні ядерні зусилля/нарощування/випробування в автократичних країнах. Що ще раз демонструє: невирішена проблема/загроза на початковій активності незмінно призведуть до нових проблем/більших загроз.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
