Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку
Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки".
Але, мабуть, це процес не прогнозований за таймінгом. Тому що йдеться не лише про рамку демократії vs автократії. Але й про те, що всередині двох систем відбуваються трансформації. Є приклади безперспективності великих автократій (які претендують на лідерство виключно через шантаж та погрози іншим). А є приклади викликів та складнощів усередині демократій.
Та ж тема тарифів вже має подвійний вимір. І як внутрішня тема у США (після рішення Верховного суду про відміну рішень Дональда Трампа в цій частині). І як зовнішня тема – у контексті вибудовування взаємин США з рештою світу.
Колись давно, ну, не так, щоб аж, у 1835-1840 роках, Алексіс де Токвіль написав роботу "Демократія в Америці". Це двотомник, який, вважається, започаткував сучасне дослідження демократії.
Але я чомусь згадала про цю книгу? Тому що перший том книги – оптимістичний, там перераховується багато переваг та важливих складових демократії (механізми врегулювання конфронтації, система стримувань та противаг, орієнтація на суспільне благо). Але том другий – швидше, песимістичний, він про ризики повзучої демократичної ерозії, і про те, як прийти до нових регуляцій у разі порушень установленої угоди між владою і суспільством (усередині них).
Ну, що ж, мабуть, ми живемо у цих двох реаліях одночасно – і оптимізму (як можливостей), і песимізму (як ризиків). А оскільки демократія, звичайно, недосконала, але "нічого кращого люди поки що не вигадали", то хочеться сподіватися, що оновлення незмінно прийде на зміну розхитаному світопорядку.
У цьому сенсі повторю те, про що часто пишу/говорю: вихід з російсько-української війни та рух до миру – це не тільки про Україну та РФ, а й, багато в чому, про вектор напряму нового світопорядку та регуляцій – у бік творення або руйнування.
Справедливий світ – це творення, оскільки він забезпечує довгостроковість.
Силовий шантаж, нав'язування хибних вимог – це тимчасова пауза перед новими руйнуваннями.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
