Генерація чи локомотиви: що не зрозуміло Лєщенку та Лященку?
28 червня "Укрзалізниця" оголосила про створення ТОВ "УЗ Енерго", яке опікуватиметься власною генерацією електроенергії. Підставою став загальнонаціональний дефіцит електрики. А "УЗ", як один з найпотужніших споживачів, жаліється, що його потреби задовільняють лише на 75% й у подальшому це може призвести до скорочення рейсів залізницею.
"Було схвалено рішення про будівництво десятків газогенераторних установок загальною потужністю до 250 МВт. На сьогодні Укрзалізниця проводить активні перемовини з постачальниками та міжнародними фінансовими організаціями для швидкої реалізації цього проєкту", – зазначив голова правління АТ "Укрзалізниця" Євген Лященко.
Можна було б радіти такій новині. Раптом вирішення проблем електрогенерації у виконанні залізничників вийде краще за енергетиків. Схоже, невдовзі цією проблемою займатимуться всі, кому не ліньки. Але поки що в нас вирішення очевидної проблеми не йшло далі балачок. Масове створення системи розподіленої електрогенерації, яку ворогові важко дезактивувати, фактично не розпочато. А ті газотурбінні установки, що багато місяців тому надали партнери (це за деякими даними близько 100 одиниць), довгі місяці не встановлені й не запущені: це виявилося надто складною задачею для держави.
Й на цьому тлі УЗ оголошує про створення непрофільної структури з власним штатом, аби власноруч виробляти електроенергію. Мені важко вгадати для чого це зроблено: задля годування додаткової зграї кабінетних пройдисвітів чи для чергового дєрєбану коштів бюджету й наших партнерів...
Ця подія не стала новиною дня в українських медіа, хоча йдеться про грубі гроші й про енергетичну безпеку. Так само не було обговорень цього рішення, а УЗ не надала жодних пояснень: навіщо потрібно створювати нового галузевого монстра.
З огляду на попередні вирішення технологічних проектів національного масштабу, виникає підозра, що подібні високотехнологічні мегапроекти не по силах вітчизняним чиновникам та інженерам...
А чи можна силами залізничників пом'якшити проблему енергодефіциту простішими й надійнішими способами? Безумовно!
Згадаємо про парк локомотивів УЗ: десятиріччями маємо хронічний дефіцит як електровозів так і тепловозів. Й зараз, коли обсяги перевезень найдешевшим морським транспортом з відомих причин впали, додаткове навантаження лягло на автомобільний й залізничний транспорт. Як результат: нині, у спеку, близькою до +40 автотраси активно вбиваються перевантаженими фурами (система контролю навантаження на вісь вантажівок не працює, залишаючись виключно годівницею негідників, які мали б це робити, натомість просто збирають данину з перевізників).
Залізниця не здатна збільшити обсяг перевезень через нестачу вагонного парку й, як я згадував, локомотивів. Теоретично Україна має три заводи з виробництва локомотивів, але практично жоден їх не виробляє. Головна причина навіть не у відсутності сучасного проекту національного магістрального локомотиву, а хронічна відсутність фінансування. Між тим, технічний стан того, що експлуатує УЗ інакше як мотлох назвати не можна. За часи незалежності разово закуплено 40 електровозів "Дженерал електрик". Це становило близько 1% наявного локомотивного парку.
Увага, має два факти: дефіцит локомотивного парку й дефіцит електроенергії. Здавалося б: рішення напрошується саме по собі й абсолютно очевидне для залізничника. Для людей далеких від цієї галузі пояснимо: залізничні локомотиви бувають електричні (електровози постійного та перемінного току) та дизельні (тепловози). На фоні загально аварійного стану локомотивного парку тепловози, які становлять ледь не половину, у набагато гіршому стані за електровози. Що цікаво: тепловоз – це електростанція на колесах (або за залізничною термінологією – на колісних парах): дизельгенератор виробляє електрику, яка живить електродвигуни. Це ж фактично та сама розподілена електрогенерація, яка ще й пересуває вантажі по рейках!
Не даремно ж ще за часів Другої світової й після залізничні країни зберігали законсервований парк паротягів. Він може їздити на всьому що горить. Траплялося, що за відсутності вугілля їх топили воблою. ОК, в нас немає паротягів й вобли. Але ми можемо закупити тепловози й солярку.
Очевидно, що Україна має негайно укласти контракти на закупівлю тепловозів за кордоном. У такий спосіб ми зможемо переміщувати залізницею більші об'єми вантажів, уникнути небезпеки транспортних катастроф через незадовільний стан локомотивів. Окрім того, УЗ скоротить споживання електроенергії. Адже, якщо недешевий імпорт електроенергії з Європи нині обмежений пропускною спроможністю транскордонної електромережі, то можливості завезення солярки для тепловозів фактично не обмежені ні чим.
Це може бути незрозуміло члену наглядової ради УЗ Сергію Лєщєнку. Але я за жодних обставин не повірю, що цього не розуміє голова правління УЗ Євген Лященко. То навіщо викидати чергові мільярди від наших партнерів, якщо можна з користю використати їх на закупівлю тепловозів, га?! Чи тут зіграла роль політична доцільність: президент пообіцяв 1 Гігават електрогенерації до зими – значить нею мають займатися всі, без урахування економічної доцільності.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
