Судова реформа чи чергова спроба імітації – ось в чому питання!
Єдине питання, яке мало би бути сьогодні розглянуте на Нацраді Реформ – судова реформа (утім засідання Нацради пересено у зв'язку із терміновим засіданням Уряду). Очевидно, що дискусія на засіданні мала відбуватися не про юридичні формулювання конституційних змін – Нацрада не той майданчик. Тим більше, що фахово і Конституційна комісія, і експерти Реанімаційного Пакету Реформ працювали над пропозиціями тексту змін не один місяць. Тож питання лежить в площині – чи підтримувати Нацраді пропонований текст змін до Конституції, чи ні.
РПР від початку відстоював кілька принципових речей, без яких повноцінна судова реформа неможлива. Серед них – забезпечення незалежності судової влади, імплементація європейських стандартів, перехід до триланкової системи судів і ефективне оновлення суддівського корпусу. Щодо останнього, до речі, варто зауважити, що ми ніколи не пропонували "звільнити всіх суддів". Абсурдний мем розігнали для дискредитації самої ідеї оновлення. Наша ідея полягає у створенні нових судів і призначенні туди нових суддів на прозорих конкурсних засадах. Це, до речі, цілком відповідає європейським стандартам, що підтвердила в своєму висновку Венеційська комісія.
Щодо імплементації європейських стандартів і забезпечення більшої (зовсім не абсолютної, якої не існує в природі) незалежності судової влади від політиків, то у пропонованому тексті треба закласти умови для переходу до триланкової системи (ліквідацію існуючих вищих судів і створення нового Верховного Суду) і оновлення суддівського корпусу. Чого, на жаль, пропоновані зміни не містять. Зараз присутній лише можливість зробити це спеціальним законом, не встановлюючи навіть приблизних дат його прийняття, а відтак оновлення суддівського апарату. Не хотілося б, щоб ключове питання судової реформи – оновлення судів стало черговим заручником неефективної роботи Парламенту або чиїхось політичних забаганок.
Великими ризиками є також збереження політичного механізму призначення Генерального прокурора (всупереч рекомендаціям Венеційської комісії) і залишення на посадах суддів Конституційного Суду, які приймали рішення 2010 року, що призвело до узурпації влади Януковичем.
Отже, не дивлячись на те що проект містить чимало позитивних змін, збереження політичних механізмів призначення Генпрокурора, а також відсутність жодних чітких та механізмів усунення судів і суддів, що дискредитували себе, не дає можливості говорити про те, що у випадку прийняття закону в такому вигляді судова реформа відбудеться.
Щонайменше в проекті змін до Конституції України повинне бути відображено:
- положення про скасування існуючих вищих судів і створення нового Верховного суду, закріплені дати реорганізації судів інших інстанцій, а також загальні вимоги щодо конкурсного добору на всі суддівські посади в цих судах;
- деполітизовано процедуру призначення Генерального прокурора;
- передбачено положення про оновлення Конституційного Суду і недопущення участі у його складі осіб, які сприяли узурпації влади Януковичем.
Час для детальних обговорень кожного з цих аспектів ще є. Тож закликаємо усіх учасників процесу напрацювань конституційних змін до професійної дискусії, а не політичних заяв та звинувачень. Зміни до конституції в частині правосуддя не повинні стати заручником політичних процесів.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
