Обіцянки влади: коли дії повністю знецінюють слова

Впродовж минулого тижня ми чули дуже багато різних оцінок ситуації у владі. Переважали ті, які говорили: коаліція існує, урядова криза буде якнайшвидше подолана, парламент працює. Та сухий залишок: ВРУ надзвичайними зусиллями примусила себе таки більш-менш адекватне електронне декларування і то після втручання Президента, провела кілька ратифікацій та почала роботу ще над двома законопроектами, назви яких куди продуманіші за зміст (що вже стало традицією для понад 3 тис. зареєстрованих законопроектів). Зважаючи на те, що коаліція при діючому уряді (а саме депутати пропрезиентської фракції найбільше доклалися, щоб надати Арсенію Петровичу імунітет до вересня і тепер він може грати проти них м'язами: "покажіть мені кандидатуру Прем'єра від вас і я подумаю чи піти") фактично не потрібна, парламент міг би працювати і за умови кризи, та топ-політики, так виглядає, на співпрацю не націлені ні разу.

Президент традиційно діє за принципом "сумирне теля двох корів смокче", постійно ставлячи партнерів у ситуацію вибору між дуже поганим і поганеньким розвитком подій, примушує обирати друге. Класичний випадок – електронне декларування. Спочатку представник президентської фракції Вадим Денисенко (хтось вірить у власну творчість людини, яка прописувала для Адміністрації Президента систему "партійної мажоритарки" на місцевих виборах?) подає законопроект 3755 який зриває будь-які можливості візової лібералізації, бо виводить з декларування купу родичів, цілі стоси майна та й ще переносить початок кримінальної відповідальності за брехню в деклараціях на 2017 рік, а потім Президент з барської руки "дарує" адекватний варіант, правда кримінальна відповідальність у ньому починається не з 2 тис. доларів, як раніше, а з понад 10 тис. (цікаво, скільки громадян України бачили таку суму хоч раз у житті) та й взагалі вводить варіативність (або відповідальність або адміністративне стягнення, що при наших нереформованих судах означає точно адміністративне стягнення). Велика подяка Андрієві Парубієві, Єгору Соболєву (парламент), Павлу Петренку, Лані Зеркаль (КМУ), Олександру Данилюку (Адміністрація Президента), Яну Тобмінському та всі команді Представництва Єс в Україні, Дмитрові Котляру (Реанімаційний Пакет Реформ), Віталієві Шабуніну (Центр протидії корупції), що таки вдалося відстояти законопроект від інших "бажалок" представників різних гілок влади. Не забуваймо про подання в Конституційний Суд пострегіонального об'єднання антинародних депутатів "Заборонено забороняти" щодо скасування електронного декларування як явища (та й не тільки його). Чий КСУ, Петро Олексійовичу, ми прекрасно знаємо. То ж, сподіваємося слова Президента Єврокомісії Жана-Клода Юнкера про те, що європейські урядовці зроблять все, щоб короткотермінові візи були скасовані вже цього року, але й українцями, які зробили багато, не можна зупинятися на досягнутому, таки мотивують більше не маніпулювати з новими антикорупційними механізмами та інституціями. Бо будуть дуже неприємні наслідки для всіх...

Аналогічна ситуація з відставко Генерального прокурора та уряду. Президент закликав і до відставки і одного, і іншого. Спочатку фракція його імені не додає голосів за відставку першого з міністрів. І вже два тижні йде системне витискання його з посади, атакуючи можливістю призначення неконтрольованої Наталії Яресько на чолі з технічним урядом, а реально протискаючи контрольованого Павла Клімкіна. В цій всій конфігурації Володимир Гройсман скоріше сам готовий брати відповідальність та Президент не дуже хоче його, бо так він з одного боку бере відповідальність за уряд (на що готовий Народний фронт), а з іншого отримає на чолі КМУ не виконавця, а достатньо самовільного партнера, якщо не конкурента на наступних президентських виборах. Чи цей серіал "Династія" закінчиться найближчим часом – великі питання. Про відсутність голосів за відставку Шокіна на його особисте прохання, що причинило перенесення голосування аж на 29 березня навіть говорити не хочеться. Навіщо депутатам, які вже сіли на схеми, міняти наглядача за верховенством права, а раптом з наступним не вдасться домовитися. Старий прокурор дорожче нових 4-рьох і хто звертає уваги на те, що ні реформа по суті не відбувається, ні гроші Януковича досі не повернуті, що примушує прокуратуру через депутатів протискати сумнівної якості законопроекти.

Ми втрачаємо і без того незначний темп реформування. І кожен день без уряду і фактично без парламенту коштують країні надзвичайно дорого... 5 з хвостиком рішень за тиждень, з яких найпродуктивніше це безвіз та переіменування адміністративних пунктів – це дуже дороге задоволення для цілого пленарного тижня. На жаль, ідею круглого столі та технічного позапартійного уряду, висловлену експертами реформ, заблокував Президент (пригадуємо, що Володимир Гройсман таки підтримував цей сценарій). Тому, шановні політики, беріть себе в руки. Цей весняний аурядос має закінчитися якнайшвидше, бо за інших умов дострокові вибори будуть навіть не восени. Але це – величезний виклик, бо чергової дози гречки, популізму та взаємопоборення на тлі війни ні суспільство, ні міжнародна коаліції заради України не витримає. Час пішов на дні.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.