Недолюстроване зло відроджується
Закон про очищення влади, більш відомий як закон про люстрацію був прийнятий у 2014 році з метою недопущення до керівник посад після Революції гідності чиновників, які були стовпами режиму Януковича. Було зрозуміло, що слабкі та повністю залежні від регіоналів правоохоронна та судова системи не здатна самоочиститися і тому механізм люстрації поплічників тоталітарного режиму, який добре зарекомендував себе в Балтиці та Східній Європі часів розпаду комуністичного боку, відповідав не лише на запити суспільства, а й давав гарантію результату за короткий час.
Звісно, 47 екс-регіоналів одразу ж оскаржили конституційнійсть закону про люстрацію в КСУ та намагалися переконати Венеційську комісію в тому, що закон порушує права людини. У 2015 році Венеційська комісія підтвердила право країн використовувати процедуру люстрації та рекомендувала України внести технічні правки, щоб захистити свою позицію в міжнародних судах. Було зареєстровано 4 законопроекти, але більшість, контрольована Петром Порошенком, не спромоглася/не схотіла їх розглядати. КСУ кількаразово намагався скасувати люстрацію, але кожного разу стикався на опір не влади, а громадських активістів та міжнародних партнерів. Остання спроба відбувался у травня 2019 року напередодні виборів. З неофіційний джерел її санкціонував Андрій Богдан, який таким чином розчищав собі дорогу на офіційні посади. Він підпадає під закон про люстрацію, як урядовий відповідальний за боротьбу з корупцією в уряді Азарова.
Завтра 4.07 Конституційний суд України за запитом 47 екс-регіоналів спробує вчергове скасувати "Закон про очищення влади", більш відомий як закон про люстрацію. Такі спроби тривають вже 4 роки. Оцінку конституційності закону вже надала Венеційська комісія, яка рекомендувала внести технічні правки, але визнала право України використовувати люстацію для запобігання повернення корупціонерів та сепаратистів до влади. Громадські активісти неодноразово за ці роки зупиняли спроби скасувати люстрацію. Востаннє це відбулося в травні 2019 року, перед в президентськими виборами. Саме після цих виборів ми стали свідками спроб повернення в України Портнова на посаду професора КНУ, зараз тривають спроби зареєструвати Клюєва кандидатом у депутати. Ці діячи режиму Януковича отримають можливість повернутися на свої посади, якщо закон про люстрацію буде скасований.
Які ще загрози несе в собі скасування закону про люстрацію? Повернення на посади кількох тисяч чиновників, високопосадовців, правоохоронців часів Януковича, які були звільнені з посад у 2014-2015 рр. Фактично це призведе до реставрації режиму Януковича. Ті хто розстрілювали Майдан, сприяли окупації Росією Криму, та окремих районів Донецької та Луганської областей стануть повноцінними керівниками країни. Можливі наслідки таких дій важко уявити.
Що має вчинити діюча влада, на думку команди партії Голос
1. Президент має закликати КСУ відкласти рішення щодо люстрації та, паралельно, закликати парламент провести позачергове засідання найближчим часом з метою розгляду законопроекту 2695 чи будь-якого з альтернативних йому. Ці законопроекти, розроблені на базі рекомендацій Венеційської комісії та зареєстровані ще в 2015 році, знімають будь-які питання щодо конституційності закону.
2. Верховній раді, не чекаючи заклику президента, ініціювати самостійно позачергове засідання та прийняти закон 2695 після його доопрацювання профільним комітетом.
Такі дії знімуть підстави для розгляду закону в КСУ і нададуть суттєвий захист процедурі люстрації. Не зрозуміло чому ці зміни лежать у парламенті без руху з лютого 2016 року. Але зрозуміло, що лише активна позиція громадськості призвела до відкладення скасування закону. Тому закликаємо всіх хто має змогу, долучитися до громадської акції під КСУ 4 липня 2019 року. Партійці команди Голос, без партійної символіки та прапорів теж будуть на акції захисту люстрації, виконуючи свій громадянській обов'язок.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
