Голос української мови
Стрічка Фейсбуку має чудову функцію нагадування певних подій та явищ, забувати які не можна. На початку липня вона мені нагадала фотографію з сином Любомиром від 5 липня 2012 року на Мовному Майдані під Українським домом. Акції протесту проти законопроекту Колісніченка-Ківалова, тоді перейшли у фазу періодичних, переважно вечірніх збірок, поруч з молоддю яка голодувала. Серед голодуючих та організаторів майдану було дуже багато пластунів та друзів з інших громадських організацій. Любомир мусив це бачити, щоб розуміти рівень загрози, яка нависла над мовою нашого народу.
У 2019 році, оглядаючись на 7 років назад, можна чітко побачити наскільки ми далеко відірвалися в процесі захисту та розвитку української мови у порівнянні з часами тоталітаризму Януковича. При цьому Безкоштовні курси української мови, однією з організаторок яких є моя колега по списку партії Голос Анастасія Розлуцька, які виникли як відповідь на активність русифікаторів колісніченок, досі надзвичайно популярні. І будуть популярними ще дуже тривали час. Століття русифікації, винищення всього українського не могли не датися взнаки. Не варто скидати з уваги й маніпулятивних закидів з боку країни агресора, яка постійно прагне захистити непотребуючих захисту російськомовних українців, грузин, молдаван, методом окупації частини територій їх Батьківщини. На жаль, реакція вільного світу на такі агресивні дії лишає бажати кращого.
Прийняття закону про українську мову створило для нас чудове поле для офіційного функціонування державної мови, не наступаючи на права мов національних меншин. Звісно, ідейні послідовники утікача Колісніченка та його партнера Ківалова, який, завдяки безалаберності правоохоронної та судової системи, не лише не поніс відповідальності за розпалювання міжетнічної ворожнечі та корупцію, а й балотується по нескасованій мажоритарці по труханівській Одещинні, намагаються всіляко дискредитувати закон про мову. Це очікувано, бо Росія та її агенти у вигляді опозиційних платформ та блоків, і далі намагається колоти країну по мовному принципу.
Наше завдання сьогодні максимально консолідувати країну. Зробити це можливо лише розвиваючи державну мову і гарантуючи права мов меншин, закон про функціонування яких ми зобов'язалися прийняти у перехідних положеннях закону про українську мову. Це вже завдання парламенту нового скликання. Як і подальше сприяння всіма можливими методами розвитку української мови та культури. Це настільки само собою зрозумілим, що ми навіть не вносили це у партійну програму. Бо які можуть виникати сумніви, що партія Святослава Вакарчука, митця, який на весь світ пропагував українську музику, не буде відстоювати права української мови?! Ми точно робитимемо все, щоб голос української мови лунав не лише в Україні, а й в усьому світі. Вірю, що моєму синові Любомирові, не доведеться виходити на Мовні Майдани і ця фото залишиться просто згадкою про темні часи, які ніколи вже не повернуться.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
