Вертеп

Під Різдво кожен, хто вважа себе шанувальником народних традицій, згадує спеціальні святкові слова: кутя, узвар, дідух, колядка, вертеп.

Що таке "кутя", і "колядка" – і не шанувальники добре знають, смакували і слухали. А от "вертеп" усяк уявляє по-різному.

"Западенець", наприклад, скаже: "Вертеп – то шопа, там янголи і Ісус Христос із Дівою Марією, файні, лялькові такі". Інтелігент, що начитався Андруховича та наслухався "Плачу Єремії", скаже: "А, вертеп – це де три поверхи, так?" Волиняк або подолянин згада: "Ага, до нас приходили з вертепом і звіздою, там ще чорт був і жид". А глибокий українофоб процідить: "Так ета ж плахоє слово... вертеп разварата..."



Спочатку уточню, спеціально для любителів Андруховича: у вертепі не три, а два поверхи – "небо" і "земля", якщо мова йде про традиційний ляльковий вертеп, з якого колись усе починалось.

Це вже потім ляльки замінились на людей, і досі ходять по містах-селах актори-початківці у позичених із рідного театру костюмах, співають і зображають "чорта" і "жида", заробляючи собі копієчку (да-да, вони просто мене з собою не брали, то оце я й сердита).

Однак у "людському" вертепі немає інтермедій, тільки тема Різдва та Ірод з наказом, смерть із косою. А колись після звістки, що Христос народився, після колядок мали йти ще веселенькі інтермедії. У них прості собі, щоденні персонажі – циган, козак, вчитель, свиня, молодиця, солдат – говорили те, що вони щодня говорять, і смішно танцювали.

Зараз люди, коли хочеться посміятись із себе, сусіда і президента – дивляться шоу по телевізору. Тому якщо реконструювати вертеп з повним текстом і ляльками, які використовувались сотні років тому – буде наче в музеї, автентика видасться не дуже смачною їжею, непідготовленому споживачеві не цікавою.

Можна ще спробувати трохи "оживити" вертепне дійство: а раптом вийде гарно? Можете самі сходити глянути. ОТУТ - детальніше написано.

А можна взагалі вертепів не робити. Пояснити собі це слово якось по-іншому, написати в коментарях, що аффтар нічого не знає про "вертеп", ліниво почухати вухо і забути до наступного Різдва.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.