Олена Захарченко Письменниця

Що сьогодні святкуємо?

21 листопада 2014, 13:51

Не треба святкувати – кажуть деякі, це просто день пам'яті, могло б усе закінчитись абсолютно не так, було страшно, дуже страшно. І досі нічого не закінчилось – додають інші. Але я з ними не згодна.

День пам'яті має бути в день пам'яті. А в сьогоднішній день рік тому на Майдан вийшли романтики і мрійники, розуміючи всю безперспективність своїх дій, бачачи стіну, що не чує, яку криками не повалити – вийшли, бо були романтиками і мрійниками.

Спочатку якесь радісне піднесення – всі ці картинки, ящичок для обміну книжками, пару наметів, невеличка сцена, нас просять зробити якісь читання – ми робимо, хтось приходить з дітьми, ми говоримо зі сцени Майдану, але це не справжнє все, іграшкове, ми згадуєм свою революцію, ми не віримо в успіх, і ці листівочки кольорові "як не розчаруватись після Майдану" – ми справді думали, що це закінчиться за пару тижнів і без результату, або з мінімальним. У мене вдома жили студенти, я не пам'ятаю, як їх було звати, після першого грудня я їх не шукала якось, не знаю, що з ними сталось. Я їх підібрала на Майдані, бо вони мерзли.

Але уже тоді було ясно всякому, хто думав: ми стоїмо не проти отого з унітазом, а проти Росії. Тільки тоді ще ніхто не знав, яка вона дика, тупа і страшна, яка в неї сила, і що вона готова бити нас, душити нас. Ми не вірили, ми розімліли в тих роках, коли ніхто нас не зачіпав, дозволяючи гратись у своїй пісочниці. Ми не розуміли, що це лінь дуже великого ведмедя, який точно знає, що в будь який час може задушити оцю Україну, коли захочеться її з'їсти.

І от вона почала бійку – несподіваний перший удар, і одразу в кров, а далі – або тікай, або бийся.

А потім – вся нереальність Михайлівської площі, свічки. Досі не розумію, нащо там роздавали свічки, ніби було якесь передчуття ще тоді, що нічим іншим, як поминальними свічками, це не закінчиться. На картонці нашкрябано – "Правий сектор", і там з десяток людей муштрується – це так починалась справжня наша українська армія. Ота, що зараз в Донецьку.

І потім, в неділю, Банкова – по цих ґаночках мої діти лазити любили, як в садок йшли, і машинки возили. Ці ґаночки в мене досі вважалися для дітей, а тут люди на них ховаються, поранені на них тікають. Цього не буває. Мій чоловік там, я бачу це по "маячку", він не бере слухавки, і що мені робити?

А потім з нами почались перетворення – ми всі переживали якийсь момент і переставали боятись. Я раз пройшла крізь щільні лави беркуту, коли вони йшли на штурм – бо мені треба було забрати дітей. До того я їх боялась, а після того – вже ні.

Все ламалося, світ ставав іншим, і треба було вчитись у ньому жити.

Весною ми поїхали до Львова і дуже здивувались – як там все спокійно. Які там розслаблені люди. Ми тоді ще боялись російських бомб по Києву. Щодня боялись. У пошту кидали листівки – як вести себе, коли бомби, куди йти. Люди збирали "тривожні" рюкзаки. Люди пишались своєю зібраністю і постійною напруженою готовністю до всього, що б не сталось.

Дехто назавжди лишився на Майдані, він досі там, і, здається, проживе там життя, але більшість ні.

І сьогодні – насправді свято.

Не тільки для тих хто чай розносив, чи ходив зі щитом або в касці (в мене така біленька з логотипом недружньої Майдану організації), чи грузив сміття щовечора в машину, і пакети рвались. Сьогодні свято для всіх-всіх, хто брав у Революції участь. Надсилав гроші. Писав про це для іноземців (мій далекий брат, американський лікар, написав про наш майдан для американської газети, взявши інформацію і фото з моїх постів у фейсбуку). Розносив листівки по далеких районах. Носив стрічку на одязі, коли в місті ганяли дикі тітушки. Та навіть просто дивився стріми, бо тоді бо він формував попит на стріми, і вони існували, дякуючи тим, хто їх дивився, люди відчували, що це потрібно, бачачи, скільки в них глядачів.

І ніяк не применшуючи пам'ять тих, хто поліг, я думаю – вони були б раді, побачивши нашу радість, вони б самі прийшли на це свято.

powered by lun.ua
Коментарі — 12
majorvihr _ 22.11.2014 07:57
IP: 74.125.41.---
Для мене цей рік,як БЛИСКАВКА, Люди,що були,боролися,жили Майданом,а сотня стали ангелами його-це патріоти,"воїни світла",сміливці,відчадухи,цвіт нації,що відроджується!!!!.Слава "Небесній Сотні",слава нашому народу,Слава Україні! p.s. Я радий,що я українець-частинка цього народу.
Індра _ 22.11.2014 00:25
IP: 94.76.81.---
21 листопада – відоме в народі свято, Св. Михайла. По селах свиней колють.
Varvara Lysenko _ 21.11.2014 21:10
IP: 176.38.89.---
Базь:
Так – це в майбутньому Найвеличніше свято громадян вільної демократичної європейської України!!!
Український Майдан – це дійсно явище в нашій історії і в історії світової цивілізації, про яке ні згадувати, ні думати, ні говорити спокійно, сподіваюсь, ніхто не може. Я низько схиляю голову перед кожною людиною, хто приймав в тому участь, в якому б куточку нашої країни чи світу такий протест не відбувався. Я пишаюсь своїм народом! Я пишаюсь нашою молоддю!
Влада має відчувати себе не комфортно. Ми не повинні боятись її критикувати. Ті, хто планує прийти до керівництва чи вже є при владі, повинні привчитись кожен свій крок звіряти з думкою народу, оглядатись на людей, дбати про їх добробут, а не про свої статки. Коли ми виховаємо таку владу в своїй державі, тоді наші Герої, які віддали своє життя за Україну, і дивляться на нас з Небес, відчують, що все було не марно. Слава Героям!
TG _ 21.11.2014 20:37
IP: 91.204.85.---
у кучми вистачило сірої речовини у 2004 – не перейшов грань
21 число 11 місяця...
антивірус _ 21.11.2014 17:49
IP: 94.178.73.---
Треба згадати, що ще була ялинка з фото Тимошенко, яка була символом і одним із факторів Майдану...Адже звільнення незаконно засудженої Юлії Тимошенко було однією з умов Європи до вступу України в ЄС...Але Янукович цього робити не хотів...
Ljuba Markovets _ 21.11.2014 17:39
IP: 74.125.181.---
чорнозем:
чи це не символічно, що річниця Революція гідності має свого покровителя – 21 листопада – Святого Архистратига Михаїла – одного з головних воїнів Війська – не нашого, а того – Небесного
чорнозем _ 21.11.2014 15:11
IP: 91.202.128.---
чи це не символічно, що річниця Революція гідності має свого покровителя – 21 листопада – Святого Архистратига Михаїла – одного з головних воїнів Війська – не нашого, а того – Небесного
антивірус _ 21.11.2014 15:06
IP: 94.178.73.---
alexa71:
Та немає що святкувати.
Порошенку є чим гордитись... він в короткий термін став Президентом... потім завів свій іменний блок в Парламент... дальше процвітає його бізнес...
Базь _ 21.11.2014 14:40
IP: 195.64.237.---
Так – це в майбутньому Найвеличніше свято громадян вільної демократичної європейської України!!!
Владимир Беспалов _ 21.11.2014 14:28
IP: 176.36.100.---
Сегодняшнее "свято" – танцы на костях.
Настоящей данью памяти погибших был бы результат, свидетельствовавший что их жизни были отданы не зря.
А вместо этого лампадки, тортики, передачи на ТВ, статейки с сентиментальными воспоминаниями и медальки...
Тьху.
alexa71 _ 21.11.2014 14:27
IP: 46.201.8.---
Та немає що святкувати.
Olexandr Yevtushok _ 21.11.2014 14:08
IP: 77.120.80.---
Дякую, Оленко, за свято))
Україна та Європа1104 Aтака Путіна1245 Корупція1366 Уряд реформ410 Зеленський41
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter