17 січня 2011, 22:50

Новорічні традиції, ополонка і риба

Дуже цікаво дивитись що нині твориться з усякими традиціями – просто чудесна мішанина. Тут тобі і старі радянські, і старі дідівські, і нові європейські, і ще новіші невідомого походження. Тому свята нині починаються 19 грудня (Миколая), а для особливо веселих – 13 грудня (Андрія), і закінчуються 19 січня (Водохреще), для особливо веселих – 14 лютого (День Валентина).

При цьому на всі ці свята поналазили традиції, деякі з них зовсім дивні, навіть не знаю, де вони набралися.



От, наприклад, того самого Святого Андрія, день, коли можна "ворожити на Долю", і треба їсти вареники з позаліплюваними всередину копійками та іншими ламозубими предметами, котрі теж тобі напророкують долю на рік. Так от. Найзамурзанішій малій дівчинці найзадрипанішого села відомо, що годувати варениками пса, рахувати дрова, одним словом – ворожити на Долю треба напередодні свята, тобто 12 грудня, ввечері "на Андрія". Але цього не знає заслужений київський народознавець і організація, що всім розказує, як вона "відроджує давні українські традиції". І проводила канонічно-традиційні вечорниці з усіма необхідними елементами, але 13 грудня.

Традиційний Дід Мороз зі Снігуркою мішаються зі Святим Миколаєм, часто вони на якомусь корпоративі виходять уже аж утрьох. Що, в принципі, не біда – навпаки.

Зсунутий час (життя фактично за двома календарями) не дає гармонійно вкластися старим традиціям у свої місця: колядування – перед Новим роком, новорічна вечеря і переодягання – на Новий рік. І от це свято стає зовсім якимось покрученим. Старі радянські традиції – салат-телевізор-йолка, якось порозтріпувались без належної підтримки, а от нічого нового не припливло, і свято робиться якимось порожнім. Телевізор вже не той, ніяке не диво і не "окраса столу", а так, "брехунець", як той, що на кухні.

Потім іде Різдво. Звідкись взялась і твердо вбилась людям у голови традиція готувати 12 пісних страв на Різдвяну вечерю. Звідки це взялось – я не знаю: я довго шукала, але знаходила лише темні натяки на "народні свідчення". Який народ так свідчив, там не вказано. Але ж, напевне, є і такий нелогічний народ, який чомусь готує 12 страв на Різдво, а не на Щедрий вечір, коли вони більш логічні. Що ж до українського народу, то ті його автентичні представники, яких я сама питала, казали про кутю, узвар і гриби-опеньки на Вілію, але ж ми не беремо до уваги українські давні традиції, у нас є своє – з книжок і цікавих статей в Інтернеті. Будемо пекти 12 риб, тобто, 12 пісних страв.

Колядувати нині можна, доки не набридне. Ніяких часових рамок. Це колись – кажуть – колядували тільки на три дні Різдва, а тепер не так.

Кутю варили три рази – на Вілію, на Щедрий Вечір та на Голодну кутю, перед Водохрещем, але попробуй запам'ятай стільки інформації! А в Інтернеті про це не пишуть, обходяться двома кутяними святами.

На Водохреще колись святили воду, і потім піп ходив по селу та кропив хати свяченою водою, але ж кому та вода треба? Водохреще отако і поєдналось з радянською традицією "если хочеш быть здоров – то холодною водой обливайся". І, значить головне – не свячена вода. А якщо і треба її, то вважають що можна набрати в цей день води десь в криниці, а до церкви її нести не обов'язково. А нащо? А головне в цей день – треба купатись в ополонці. Чого саме в цей день – а хто його знає, кажуть що треба, то й полізли. І марширують дядьки, сопучи, до ополонки, розштовхуючи бабусь, що стоять, чекають, коли піп воду святитиме – бо поставали ото на дорозі героям, ми в ополонку йдемо!

І знаєте – я ж зовсім не ставила собі за мету глибоко вивчити, проаналізувати всі записані і незаписані традиції, я так собі, живу. Але ж серед людей, які завтра попруть в ополонку, знайдеться багато знавців, які з мудрим виглядом будуть розказувати про космічні сфери, енергетичні потоки, давніх поганських богів, і навіть не знатимуть, чого ж свято так називається – кого хрестили? І де?

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Активісти, комуністи, комсомольці і Голодомор

Перші з них прийшли в село Комиші нині Сумської області, а тоді – Харківської губернії, 1918 року. Ті, перші, були дикі і жорстокі. Вони сказали, що вони – комуністи, нова власть, і першим ділом змусили церкву заплатити їм за те, що вони її не закриють...

Ветерани Великої Вітчизняної

Я сиділа в архіві СБУ і читала справу. Справа була товста, по одному вбивству комуніста судили шість чоловік. Всі вони на допитах признавались спокійно і щиро, що вступили в УПА, що ходили на збори (збори?) і читали листівки (нащо?) а потім признавались, що вбили "комуніста", прийшли на вечорниці де він випивав, викликали за хату і вбили а труп кинули в річку Устю...

Тернові хустки – на онучі. Про Голодомор

Вона багато любила розказувати про себе. Про те, як батько її шив чоботи, як вона впала з коня, як ходила до школи, як валили в селі церкву і розкопували могли священників, щоб дістати золоті хрести...

Путін не спить

Є така традиція – проводити паралелі. "От в Росії такого-то року було так", ну і в нас теж має бути, як в Росії того року. Ці всі прогнози зазвичай не збуваються, просто потім той, хто писав, тихо не нагадує, що він був говорив...

В Росії зараз відбувається Майдан

Коли я натрапляю на чергову статтю про те, що Росії скоро кінець, уже навіть не серджуся. Це наш інформаційний фон з ранньої весни. "Зелені чоловічки захопили Крим, Росії скоро кінець", "В Донецьку, Луганську і Харкові зворушення, але не бійтесь, бо Росії скоро кінець"...

Що сьогодні святкуємо?

Не треба святкувати – кажуть деякі, це просто день пам'яті, могло б усе закінчитись абсолютно не так, було страшно, дуже страшно. І досі нічого не закінчилось – додають інші...