Захист фундаменту Десятинної церкви. Все як завжди?
Заради сьогоднішнього мітингу на захист Десятинної церкви я навіть не пішла зранку до Книжкового Арсеналу (де мала хвалитися новою книжкою). Взяла дітей і прийшла на громадську акцію.
От цікаво, що навіть у найправославніші для Києва часи ніхто не пробував зачіпати руїни Десятинної церки. Не розумію, чого саме зараз померлі давні кияни ожили – Десятинна церква, тобто її руїни, вже який день займають весь той інфопроостір, що ще лишився від спроб арешту Юлії Тимошенко і суду над Юрієм Луценком.
А це було оголошено на сьогодні громадську акцію на оборону від забудови.
Мітинг був у "кращих" традиціях такого роду заходів, яких українські активісти дотримуються вже який рік.
На сцені, з мікрофоном, стояли чи то організатори чи то хто, вони мляво розказували про цінність руїн церкви і закликали збирати сміття.
Кругом сцени бродили люди. Чи то сонні, чи то щось комусь винні, обережно штовхаючись і перепрошуючи.
Біля маленької церкви, тим часом, якісь хлопці стали скандувати "ганьба Іудам в рясах", а церква, натомість вдарила у дзвони.
"Ну от... почалось..." – скрушно зітхнув той, що на сцені. І гукнув до тих, що скандували: "Ідіть краще сюди, позбираємо сміття..."
Народ став підтягуватись до церкви, в надії, що хтось комусь таки дасть в морду.
Кияни, що святкували День Міста, і туристи, що забрели подивитись, полякались.
"Это Крещатик, да?" – поцікавився в мене якийсь турист, напевне, здалеку, цікаво приглядаючись до того, що робиться.
Біля сцени стала якась пані з плакатом: "Попов, не прячься за попов", очі в неї були дуже злякані.
Мій син, який все це сприймав по-своєму, підняв голову і спитав:
"А нащо вони сьогодні будуть сміття збирати?"
Я не знала, як йому пояснити.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
