23 червня 2011, 14:31

Тільки для жінок

Давні жіночі обряди, крім чисто декоративної, мали ще важливу роль з виховання, ініціації дівчат, жінок, бо саме від них залежить, якою буде нація – вони ж виховують дітей, вони ж вчать дітей говорити, вони передають дітям найголовніше. Наприклад, якщо жінка вчить говорити на людях російською... Ну, то я не буду пояснювати, що з того буде.

Один з таких давніх обрядів називається "Гонити шуляка". Цього року ми з дівчатами-поетками спробуємо відтворити його на "Країні Мрій" у рамках мого проекту "Русалка", в якому ми відшукуємо і відтворюємо-стилізуємо давні жіночі обряди, де участь чоловіків не допускалась.

Хто не бував у минулі роки на наших стилізаціях – може почитати про них ОТУТ. Першим, 2008 року, був обряд "Куст", що донині святкується на Трійцю в селі Сварицевичі (Рівненська область, далеке Полісся), потім були – "Русалячі читання", а ще обряд "Обдаровування Марени".

Цьогорічний обряд для стилізації – "Гонити шуляка" дехто вважає непристойним, не цитуючи пісні жахається їхньої "порнографічності" і тішиться, що він заслужено забутий. Насправді ж обряд досить цікавий і поетичний, хоч і не зовсім зрозумілий.

Що він насправді означав, і як він колись проводився – зараз розібрати важко, єдиний притомний запис знайшла я в старезному журналі 1885-го року, решта дослідників або плутають цей обряд з іншим, що зберігся в дитячих іграх (бо багато сакральних обрядів збереглось нині тільки в дуже зміненому вигляді в дитячих іграх), або пишуть за принципом "чув дзвін, але не знаю, де він". Між тим рятувати і цей обряд від повного забуття дуже треба, бо він дуже гарний.

НА САЙТІ можна прочитати про це детальніше. А наше читання-стилізація відбудуться, традиційно, на фестивалі "Країна мрій" 26 червня, тобто в неділю, на літературній сцені о 14:30.

Учасницями цього року будуть: Любов Якимчук, Оля Ляснюк, Світлана Богдан, Тетяна Винник, Олеся Мудрак, Олена Степаненко, Оксана Самара, Таня-Марія Литвинюк, та вже названий етногурт "Цінькоторечки" котрий поспіває старих пісень, які виконувались при цьому дійстві.



Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Активісти, комуністи, комсомольці і Голодомор

Перші з них прийшли в село Комиші нині Сумської області, а тоді – Харківської губернії, 1918 року. Ті, перші, були дикі і жорстокі. Вони сказали, що вони – комуністи, нова власть, і першим ділом змусили церкву заплатити їм за те, що вони її не закриють...

Ветерани Великої Вітчизняної

Я сиділа в архіві СБУ і читала справу. Справа була товста, по одному вбивству комуніста судили шість чоловік. Всі вони на допитах признавались спокійно і щиро, що вступили в УПА, що ходили на збори (збори?) і читали листівки (нащо?) а потім признавались, що вбили "комуніста", прийшли на вечорниці де він випивав, викликали за хату і вбили а труп кинули в річку Устю...

Тернові хустки – на онучі. Про Голодомор

Вона багато любила розказувати про себе. Про те, як батько її шив чоботи, як вона впала з коня, як ходила до школи, як валили в селі церкву і розкопували могли священників, щоб дістати золоті хрести...

Путін не спить

Є така традиція – проводити паралелі. "От в Росії такого-то року було так", ну і в нас теж має бути, як в Росії того року. Ці всі прогнози зазвичай не збуваються, просто потім той, хто писав, тихо не нагадує, що він був говорив...

В Росії зараз відбувається Майдан

Коли я натрапляю на чергову статтю про те, що Росії скоро кінець, уже навіть не серджуся. Це наш інформаційний фон з ранньої весни. "Зелені чоловічки захопили Крим, Росії скоро кінець", "В Донецьку, Луганську і Харкові зворушення, але не бійтесь, бо Росії скоро кінець"...

Що сьогодні святкуємо?

Не треба святкувати – кажуть деякі, це просто день пам'яті, могло б усе закінчитись абсолютно не так, було страшно, дуже страшно. І досі нічого не закінчилось – додають інші...