Гаугразький бранець

Продовжую публікувати уривки виданих українською книжок.

Нагадаю, що я роблю це через те, що часто люди не читають українськю не тому, що такі нехороші, а тому, що просто нічого про українські цікаві книжки не знають.

Ось трапився мені прекрасний фрагмент із книжки "Гаугразький бранець", автор її - Яна Дубинянська:

Я прокинулася. До того голоднюча, що сама собі здавалася порожньою всередині.

Було темно. Тільки ледь-ледь відсвічували стіни у нічному економ-режимі. Вночі в домі вимикаються всі програми, і навіть стулки дверей доводиться розсовувати руками. Не кажучи вже про те, що не працюють ковзалки. Зате Виховалька спить і не шпигує. І можна взяти собі в холодильнику на кухні трішки дорослої їжі.

Тупцяти по коридору власними ногами довго. [...] Нарешті я відшукала кухню. Контейнер з їжею виявився заблокованим, щоб його відчинити, треба було запустити всю кухонну програму. Я вже вирішила, що так і залишуся голодною до ранку – до вівсянки!!! – коли раптом помітила нагорі, на кришці контейнера кілька незакритих комплектів. Підсунула табуретку, залізла, стала навшпиньки, дотяглася. Ура-а-а-а!!!...

Взяла перший-ліпший, відліпила соломинку й застромила до рота. Смакота!

Перекочуючи язиком смачнющу рідку масу, я пішла назад. Пошкодувала, що не прихопила ще один, про всяк випадок. Вони ж там, мабуть, усі різні!...

Раптом почула голос. Мамин. Здушений, через стіну:

-...просто я була впевнена, що коли пишуть "сімейна пропозиція"...

- Я з тебе дивуюся, – там же ж, за стіною, відповів їй тато. – Адже не вперше. Пора запам'ятати, що будь-яка пропозиція "для усієї родини" – це на трьох. Розраховують на нормальних людей

збиралася йти далі: ні сіло ні впало дуже захотілося спати. Але тут мама знову заговорила, і я залишилася стояти, бо почула своє ім'я:

- Я вже сказала Юсті.

Тато гучно позіхнув – мабуть, його теж хилило на сон:

- То й чудово. Повеземо Юську до моря. Робні ж у нас купався... почекай, коли це ми виграли?... Такий самий був, як і вона тепер.

- Трохи старший. Вже шість виповнилося, я точно пам'ятаю... Але, Едваре, так не можна.

- Чому це? – він знову позіхнув, ще голосніше.

- Ми не можемо полетіти й залишити Роба тут самого...

- Дурниці. Здоровий дорослий хлопець. Йому ж оце днями вісімнадцять буде.

-...та ще й у день народження. Так не можна, розумієш?

- Заспокойся, Андре. Навпаки: хлопець уперше в житті відзначить день народження так, як сам забажає. Запросить, кого хоче, зробить вечірку до ранку... може, вмовить нарешті свою дівчину – раптом вона з тих, хто не терпить блок-побачень?...

- У Роба немає дівчини.

- Гадаєш, він тобі все розповідає?

Батько засміявся. Підслухувати за дверима негарно! – подумалося мені чомусь голосом Виховальки. Їжа в комплекті закінчилася, і я облизала соломинку. Шкода, така смакота... хоча їсти мені перехотілося. І спати теж.

- Він нічого не розповідає, – дуже серйозно промовила мама. – Тому я й хвилююся. В нього зараз важкий період, Едваре. У цьому віці в багатьох буває, особливо у хлопців... Психічний надлом, навіть криза. Робні все тримає в собі, але це ще гірше. Я завантажила індивідуальну консультацію Психолога. Головна рекомендація – приділяти дитині якомога більше уваги, у жодному разі не залишати його сам на сам з його проблемами. Інакше можуть бути... небажані наслідки.

- Годі. Давай спати.

- У Роба дуже вразлива психіка. Пригадай, як болісно він сприйняв народження Юсти...

- Я думаю! А як я сприйняв, ти хоч пригадуєш?! Але ж ти в нас божевільна, Андре, коли на чомусь зациклишся, то тебе не переконати. Ну, гаразд, гаразд... гарне вийшлодівча...

- Слухай, Едваре, я тут поміркувала... тільки ти не ображайся. Може, я полечу сама з дітьми?

- І скажеш, що Робні – твій чоловік? Не сміши мене. Там з цим строго.

- Якби я не казала Юсьці... Відпочили б разом, як тоді. Ти, я і Роб. А вона б і не помітила, у цьому віці діти легко...

Далі я не чула. Бігла по коридору, і пружне ковзальне покриття на підлозі заглушувало відчайдушне тупотіння босих ніг.

А сльози текли безгучно.

До речі цей уривочок я взяла з ЦЬОГО сайту, де її можна скачати.

Якщо вам це теж сподобалося, а книгарні і бібліотеки снігом заметено, то просто тицніть мишею в лінк, і читайте.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.