Брежнєв forever або нові прийоми боротьби з політичними опонентами (недавніми союзниками)
Якщо хтось пам'ятає сучасну політичну історію, то за часів Брежнєва та Суслова у Радянському Союзі досить розповсюдженим прийомом розправи з тодішніми дисидентами було позбавлення їх радянського громадянства та висилка за межі країни.
За вікном вже давно не 70-ти рокі XX сторіччя, а початок сторіччя XXI. Але засоби боротьби із політичними опонентами, а ще не так давно союзниками залишаються тими ж.
Вся ця історія з поданням до Святошинського суду заяви про позбавлення Давида Жванії українського громадянства далека від чистої юриспруденції, а замішана на густому політичному тлі.
Якщо чесно, то мені сумно і соромно за українську владу, яка дозволяє діяти собі у такий спосіб.
Політику не можна переводити у кримінал та задіювати правоохоронні органи як інструменти у політичних ігрищах.
Це табу, яке не підлягає обговоренню в цивілізованих країнах.
Із всієї цієї історії на сьогодні можна зробити, принаймні, два невеликих висновки.
Перший. В останній час правоохоронні органи були активно використані як інструмент політичної боротьби за часів попереднього президента Леоніда Кучми.
На згадку приходять "маски-шоу" влаштовані прокуратурою літом 2004 року у приміщенні офісу того ж Давида Жванії на Контрактовій площі, намагання завести кримінальні справи на інших політиків, які були основою виборчого штабу Віктора Ющенка.
Не помилюся, якщо скажу – подання про позбавлення громадянства Давида Жванії це вірний крок повернення до практики, яку ми ще декілька років тому назад називали "кучмізмом".
Адже наслідок таких дій зрозумілий – скасування депутатського імунітету та можливість кримінального переслідування цього політика.
Другий. Ще раз знайшло підтвердження прислів'я, що "революція поїдає своїх дітей". Команда, яка працювала на перемогу Віктора Ющенка у 2002-2004 роках, сьогодні відсторонена від діючого глави держави.
А дехто з цих політиків вже відверто опонує президентові. Спостерігаючи останні події, зрозуміло одне – після помаранчевої революції для успішної політичної кар'єри необхідно було у 2004 році бути затятим противником Віктора Ющенка.
Чи вірним шляхом йдуть "товарищі"?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
