26 травня 2008, 11:49

Як тебе не любити Києве мій

Оприлюднені перші дані виборів Київського міського голови та Київської міської ради. В принципі, їх результати були спрогнозовані та зрозумілі ще на початку кампанії.

Київські вибори вплинули не лише на ситуацію в столиці, їх наслідки відчують і загальнонаціональні політики. Зокрема, Юлія Тимошенко, напевне вже сьогодні замислюється: як їй нейтралізувати ризики інформаційної атаки опонентів під умовною назвою "Сталінград для Тимошенко".



Зрозуміло, що ситуація, коли Леонід Черновецький підтвердив своє мерство в Києві, потребує серйозного аналізу, як для демократичної коаліції, так і окремо для Блоку Юлії Тимошенко та "Нашої України – Народної Самооборони". Думаю, що вони знайдуть в себе сили та мужність зробити відповідні висновки.

Водночас, я є невиправним оптимістом і в кожному негативному явищі вишукую позитивні моменти.

Момент перший – на виборах Київського міського голови (принаймні, за результатами всіх екзит-полів) разом два кандидата від демократичних сил – Олександр Турчинов і Віталій Кличко – отримали сумарно більше голосів, ніж Леонід Черновецький.

Таким чином підтверджено, що Київ за своєю суттю є демократичним містом і що найбільшу підтримку у столиці України отримали демократичні сили.

Для перемоги не віртуальної, а реальної демократам потрібно було об'єднатися, висунути єдиного найбільш рейтингового кандидата (як я вже пропонував у попередньому своєму блозі). Ситуація була б зовсім іншою: було б зрозуміло, за кого віддавати свій голос, явка була б більшою, та й підтримали б єдиного демократичного кандидата.

Нажаль, наші демократи об'єднуються лише перед розстрілом. Проблема в тому, що вони не змогли відмовитися від власних амбіцій, не змогли домовитися, не змогли зрозуміти всю відповідальність перед виборцями, яку вони несуть.

Момент другий – проти Леоніда Черновецького за всіма данними проголосували від 65 до 70% виборців.

В такій ситуації Леоніду Михайловичу буде дуже важко стати мером усіх киян. В кращому випадку, він буде мером третини киян.

Якщо ж враховувати 50% явку на виборах, то за Леоніда Черновецького фактично проголосувало лише 15% громадян, які мають право голосу.

Для запобігання таким виборчим казусам, необхідно приймати закон про вибори міських голів, який дозволить двотурове голосування. Це підвищить легітимність мерів, і ні у кого не буде сумніву: чи має право ця людина на керувати тією чи іншою громадою.

Момент третій – зараз шанси на створення демократичної більшості у Київській міській раді складають 50 на 50.

Ситуація хитка, але при грамотно проведених переговорах створення демократичної більшості є цілком імовірним. Принаймні, сьогодні вночі Блок Юлії Тимошенко і Блок Кличка вже провів відповідні консультації.

Зараз створення або нестворення демократичної більшості у Київраді, яка б контролювала діяльність мера в інтересах громади, багато в чому залежить від позиції Блоку Литвина. До речі, повторюється ситуація у Верховній Раді. Сподіваюся, що зараз позиція Володимира Литвина та Віктора Пилипишина буде більш визначеною та чіткою.

Момент четвертий – однозначно корелювати результати виборів до міської ради з можливими результатами тих же політичних сил на виборах до Верховної Ради є некоректним.

Для мене цілком зрозуміло, якщо б проводилися парламентські вибори, то результати політичних сил були б суттєво іншими. Оскільки мотивація на парламентських та місцевих виборах є різною.

Значно б вищими були результати БЮТ, Партії регіонів та "Нашої України". І значно менше отримали б Блок Черновецького та Блок Кличка.

Некоректно робить той, хто порівнює ситуацію з 2006 роком. Тоді практично всі парламентські партії та блоки отримали на парламентських виборах більший результат, ніж на виборах до міської ради (наприклад, "Наша Україна" – 15% до Верховної Ради та 9% – до Київради. Аналогічною є ситуація для БЮТ: 39% до ВР, 24% – до міськради. Партія регіонів: майже 12% до ВР, та майже 6% – до Київради).

Парламентські вибори витягували результати київських осередків цих сил на місцевих виборах. Під час же кампанії 2008 року кияни звертали більш увагу (що цілком природньо) на партії "місцевого значення".

Міністерство молоді та спорту має працювати в складі нового Уряду

15 серпня стало відомо, що у Верховній Раді України нового скликання все-таки буде створений Комітет з питань молоді та спорту. Вітаю це рішення і вважаю позитивом – те, що нова влада розуміє важливість для розвитку нашої держави таких напрямків як молодіжна політика, національно-патріотичне виховання, фізична культура та спорт...

28 липня – прощання з Романом Вірастюком на НСК "Олімпійський"

Не стало Романа Вірастюка – нашого друга, колеги, спортсмена, митця, телеведучого, людини багатьох талантів, неординарної особистості з великим і добрим серцем...

Необхідно зберегти Міністерство молоді та спорту

Відносно планів нової влади щодо можливого приєднання Міністерства молоді та спорту до Міністерства культури та Інформаційної політики. Моє прохання і рекомендація – необхідно зберегти Міністерство молоді та спорту і не допустити його скорочення...

Підтримую Ганну Соловей!

Спортивну спільноту сколихнув скандал у велоспорті. Очільник федерації дозволив собі, на моє переконання, вкрай несправедливим, неприпустимим і хамським тоном спілкуватися з нашою спортсменкою, чемпіонкою II Європейських ігор, велогонщицею Ганною Соловей...

Україна – третя в медальному заліку II Європейських ігор серед 50 країн!

Україна – третя в медальному заліку серед 50 країн-учасниць II Європейських ігор, які завершилися в Мінську. Ми стали свідками найкращого за всю історію виступу нашої збірної на Європейських іграх! Коли у грудні 2014 р...

Сімейні цінності та розвиток інституту сім'ї – питання національної безпеки України

У Києві відбувся Всеукраїнський форум сім'ї-2019. Цей захід об'єднав багатьох: Президента України, урядовців, народних депутатів з міжфракційного об'єднання "За духовність, моральність та здоров'я України", духовенство різних християнський конфесій, науковців, громадських діячів молодь та звичайних громадян, які сповідують традиційні сімейні цінності...