Як тебе не любити Києве мій
Оприлюднені перші дані виборів Київського міського голови та Київської міської ради. В принципі, їх результати були спрогнозовані та зрозумілі ще на початку кампанії.
Київські вибори вплинули не лише на ситуацію в столиці, їх наслідки відчують і загальнонаціональні політики. Зокрема, Юлія Тимошенко, напевне вже сьогодні замислюється: як їй нейтралізувати ризики інформаційної атаки опонентів під умовною назвою "Сталінград для Тимошенко".
Зрозуміло, що ситуація, коли Леонід Черновецький підтвердив своє мерство в Києві, потребує серйозного аналізу, як для демократичної коаліції, так і окремо для Блоку Юлії Тимошенко та "Нашої України – Народної Самооборони". Думаю, що вони знайдуть в себе сили та мужність зробити відповідні висновки.
Водночас, я є невиправним оптимістом і в кожному негативному явищі вишукую позитивні моменти.
Момент перший – на виборах Київського міського голови (принаймні, за результатами всіх екзит-полів) разом два кандидата від демократичних сил – Олександр Турчинов і Віталій Кличко – отримали сумарно більше голосів, ніж Леонід Черновецький.
Таким чином підтверджено, що Київ за своєю суттю є демократичним містом і що найбільшу підтримку у столиці України отримали демократичні сили.
Для перемоги не віртуальної, а реальної демократам потрібно було об'єднатися, висунути єдиного найбільш рейтингового кандидата (як я вже пропонував у попередньому своєму блозі). Ситуація була б зовсім іншою: було б зрозуміло, за кого віддавати свій голос, явка була б більшою, та й підтримали б єдиного демократичного кандидата.
Нажаль, наші демократи об'єднуються лише перед розстрілом. Проблема в тому, що вони не змогли відмовитися від власних амбіцій, не змогли домовитися, не змогли зрозуміти всю відповідальність перед виборцями, яку вони несуть.
Момент другий – проти Леоніда Черновецького за всіма данними проголосували від 65 до 70% виборців.
В такій ситуації Леоніду Михайловичу буде дуже важко стати мером усіх киян. В кращому випадку, він буде мером третини киян.
Якщо ж враховувати 50% явку на виборах, то за Леоніда Черновецького фактично проголосувало лише 15% громадян, які мають право голосу.
Для запобігання таким виборчим казусам, необхідно приймати закон про вибори міських голів, який дозволить двотурове голосування. Це підвищить легітимність мерів, і ні у кого не буде сумніву: чи має право ця людина на керувати тією чи іншою громадою.
Момент третій – зараз шанси на створення демократичної більшості у Київській міській раді складають 50 на 50.
Ситуація хитка, але при грамотно проведених переговорах створення демократичної більшості є цілком імовірним. Принаймні, сьогодні вночі Блок Юлії Тимошенко і Блок Кличка вже провів відповідні консультації.
Зараз створення або нестворення демократичної більшості у Київраді, яка б контролювала діяльність мера в інтересах громади, багато в чому залежить від позиції Блоку Литвина. До речі, повторюється ситуація у Верховній Раді. Сподіваюся, що зараз позиція Володимира Литвина та Віктора Пилипишина буде більш визначеною та чіткою.
Момент четвертий – однозначно корелювати результати виборів до міської ради з можливими результатами тих же політичних сил на виборах до Верховної Ради є некоректним.
Для мене цілком зрозуміло, якщо б проводилися парламентські вибори, то результати політичних сил були б суттєво іншими. Оскільки мотивація на парламентських та місцевих виборах є різною.
Значно б вищими були результати БЮТ, Партії регіонів та "Нашої України". І значно менше отримали б Блок Черновецького та Блок Кличка.
Некоректно робить той, хто порівнює ситуацію з 2006 роком. Тоді практично всі парламентські партії та блоки отримали на парламентських виборах більший результат, ніж на виборах до міської ради (наприклад, "Наша Україна" – 15% до Верховної Ради та 9% – до Київради. Аналогічною є ситуація для БЮТ: 39% до ВР, 24% – до міськради. Партія регіонів: майже 12% до ВР, та майже 6% – до Київради).
Парламентські вибори витягували результати київських осередків цих сил на місцевих виборах. Під час же кампанії 2008 року кияни звертали більш увагу (що цілком природньо) на партії "місцевого значення".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
