Виборів не буде?
Останні політичні події свідчать, що імовірність проведення позачергових парламентських виборів поступово знижується. А якщо сказати точніше, то вона поступово наближається до нульової позначки.
Вітчизняні спонсори політичних проектів (вони ж українські олігархи), застосовуючи ще радянську політичну лексику, змогли усвідомити свій класовий інтерес та зрозуміти, що: а) не лише зайвих, а й просто грошей на вибори немає; б) проводити вибори в умовах кризи – це новий різновид фінансово-економічного самогубства країни, окремих олігархів, політичних партій – потрібне підкреслити.
Спонсори-олігархи не лише усвідомили ці речі, а й змогли переконливо донести свої аргументи до політиків. Не буде перебільшенням сказати, що й серед них кількість осіб, що страждають суїцидальними нахилами, теж наближається до нуля. Навіть серед найбільш затятих прихильників ідеї позачергових виборів на Банковій.
Непримиренні, ще декілька днів тому, сторони конфлікту обмінялися публічними позитивними сигналами про можливість примирення.
В Секретаріаті Президента значно знизили запал передвиборчої риторики та заговорили про два сценарії: або вибори, або ухвалення антикризового пакету і майбутній дієздатний парламент.
БЮТ відкликав свій позов з оскарження президентського указу про позачергові вибори (хоча указ президента не скасований, а лише призупинений). Окружний адміністративний суд припинив подальший розгляд цієї справи.
І останнє. Напевне, найбільш важливе: до парламенту внесений президентський, а точніше компромісний, варіант законопроекту з мінімізації наслідків фінансово-економічної кризи (нарешті!), за який вже готовий проголосувати у повному складі БЮТ.
Вперше, напевне, за всю каденцію другого уряду Юлії Тимошенко, президент і прем'єр знайшли порозуміння з надважливих економічних питань, а саме, з основних заходів боротьби з кризою.
Такий собі досить симптоматичний факт, який народився внаслідок активної співпраці глави держави і Кабінету Міністрів з місією Міжнародного валютного фонду. Зрозуміло, що на зустрічах і на Банковій, і на Грушевського обговорювалися практично одні й ті ж самі речі, ставилися одні й ті ж вимоги, що і сприяло консолідації позицій політичних опонентів.
Без ухвалення антикризового законопроекту Україна не отримає 16,5 млрд. доларів кредиту від Міжнародного валютного фонду, а без цих грошей нам буде надто складно виходити з фінансової кризи.
Країні, а вірніше багатьом її банківським установам та корпораціям, загрожує дефолт (на кшталт Ісландії): виплати по корпоративним та іншим боргам наступного року сягнуть за різними оцінками 50-60 млрд. доларів. Взяти їх в середині країни ніде.
Є шанс, що згаданий законопроект буде прийнятий навіть сьогодні.
Як не дивно, ухвалювати його будуть як мінімум у форматі почившій у бозі демократичній коаліції, а як максимум – ще й за підтримки Блоку Литвина. Тобто ідея, яку намагалися реалізувати політики наприкінці вересня, може отримати своє друге дихання.
Спільне голосування за антикризовий законопроект також може поставити жирну крапку на позачергових парламентських виборах. Хоча "Наша Україна", напевне, ще за інерцією повторює мантру про виділення бюджетних асигнувань на їх проведення.
Більш привабливою виглядає ідея переформатування уряду (навіть без формального створення коаліції, якщо основні парламентські гравці не будуть готові до цього) і "мобілізація" до Кабінету Міністрів професіоналів незалежно від їх політичних поглядів.
Перефразуючи відоме українське прислів'я, можна сказати, що "гуртом і кризу легше долати". Бо криза настільки серйозна, настільки глибока, що проводити в таких умовах виборчу кампанію рівносильно самогубству.
Залишається лише сподіватися, що здоровий глузд та інстинкт політичного самозбереження убереже країну від самовбивчих кроків політиків, які можуть потягнути за собою у прірву і нас з вами.
