Віват Мін'юст, або навіщо створювати додаткові органи тиску на підприємців?
Вчора Міністерство юстиції заявило, що готує відповідні зміни до законодавства, за якими діяльність фізичної особи-підприємця може бути припинена (за його власним бажанням) протягом одного дня. Не можна не вітати такі наміри, адже в Україні не лише важко відкрити та вести власну справу, а й закрити її. Ось, наприклад, один мій знайомий у минулому році за декілька днів відкрив свій бізнес у Грузії, але із страхом весь час згадує про своє незакрите підприємство в Україні.
Загалом, за легкістю ведення бізнесу Україна знаходиться на 137 місці із 185 країн. За рівнем економічних свобод – вона на 163 місці із 179 країн. З країни через шалену корупцію та відсутність незалежного правосуддя втікають закордонні інвестори. Згідно дослідження Європейської бізнес асоціації, індекс інвестиційної привабливості України у першому кварталі 2013 року залишився незмінним у порівнянні з показником кінця минулого року – 2,12 бали з п'яти можливих. 85% опитаних закордонних інвесторів вважають, що у першому кварталі 2013 року практично не відбулося жодних позитивних змін, і це найбільший показник відсутності позитивних змін з 2008 року.
Так що справи на сьогодні досить невтішні і роботи вистачає. Але насправді позиція Міністерства юстиції це скоріше виключення, аніж правило. Скоріше за все, сьогодні чинна влада демонструє зацікавленість не у полегшенні тиску на підприємців, а у створенні нових інструментів силового "діалогу" з бізнесом.
Так, наприклад, останнім часом пожвавішали розмови про створення такої собі фінансової гвардії при Президентові України – Служби фінансових розслідувань, або фінполіціі у народі. Зараз відбувається гостра "внутрішньовидова" конкуренція всередині президентського оточення між різними олігархічними групами впливу щодо того, хто очолить цей орган, і взагалі, чи доцільно його створювати.
Як говорять "злі язики", найбільш активно у цій боротьбі приймають участь група Фірташа-Льовочкина та "примкнувший" до них Сергій Тігіпко. Ми вже бачимо тотальну PR кампанію, у який олігархи звинувачують один одного у корупції та закликають президента виступити арбітром у своїх "розбірках".
Така конкуренція без правил взагалі дискредитує ідею створення фінансової гвардії, оскільки вона сприймається як наслідок внутрішньої політичної та олігархічної боротьби, а не як дійсна зацікавленість Президента Віктора Януковича у протидії злочинам в економічній сфері.
Зрозуміло також і інша обставина: у нинішніх умовах, без достатнього громадського або парламентського контролю, фінансова гвардія буде інструментом розправи з бізнес-конкурентами або тиску на політичну опозицію. Але аж ніяк органом реальної антикорупційної боротьби: як я вже писав, нинішня влада не спроможна боротися з корупцією, вона лише здатна очолити її.
У сучасній Україні треба не підсилювати владний тиск на підприємців, а навпаки, створювати механізми його реального захисту. І не треба винаходити велосипед. Наприклад, досить ефективною була діяльність створеного за ініціативою Олександри Кужель ще у 1999 році інститут Уповноваженого із захисту прав підприємців. Подібні Уповноважені, а власне за своєю суттю бізнес-омбудсмени, діють у США, Великобританії тощо. До речі, зараз при парламентському Комітеті з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики створено Раду підприємців, яка виступає своєрідним органом захисту бізнесу.
Але одночасно цілком зрозуміло і інше: на сьогодні такими паліативними заходами вже не обмежишся, необхідні якісні зміни для створення нормального інвестиційного клімату, а не утворення нових інструментів із придушення підприємництва, на кшталт фінансової гвардії.
